Поразка - це завжди легко. Дуже легко перестати йти до мрії, здатися, не зрушити з місця та сидіти, гниючі зсередини та вмираючі, потім починати нове життя, і так само його псувати. Це - легка наука. Але чому вона завжди користується більшою популярністю, ніж наука про перемогу?
Перемога - річь складна та сугубо індивідуальна. Будь-що можна перемогти та зробити, це стосується кожної людини: вік, стать, раса, національність, соціальний клас - кожен зможе перемогти власні труднощі. Труднощі - усе, що може бути, їх справді багато: невдача на работі, поганий настрій, відсутність знань, хвороба, тощо. Кожну проблему можна усунити, але якщо ж усе таки до кінця її усунути неможливо, морально перебороти завжди можна. Але як так виходить, що у деяких людей труднощами є усе, з чим можуть бути проблеми, а у деяких самого поняття "труднощі" не існує зовсім? На це впливає характер та сила волі. Щоб добитися такого успіху та абсолютної перемоги над всім цім безладом, треба багато зусиль та бажання.
Поразка - це коли людина собі здатися та впасти замертво, скатившись з дороги до майбутнього у бездну. Деякі люди продовжують життя у бездні, пропалюючі там кожну секунду свого життя, а деякі строять "сходи до раю", та повертаються обратно на дорогу, яка веде до мрії. Але поразка вчить. Вона завжди вчить, як робити не треба, и що треба робити, щоб не робити те, що вже було зроблено. Деякі після поразки перестають вірити у майбутнє, деякі загартовуються та стають більш сильними людьми, які не позволять собі падати униз, або, кожного разу падаючи у прірву, знов повертаются на дорогу, роблячи складний шлях до бажаннь через безліч поразок та шрамів від помилок.
Поразка - усього лиш ще одна причина, умова, яку людина створює та ставить бетонною стіною перед собою, заважаючи самому собі йти до бажанного, не намагаючись вчитися на власних помилках, тим самим скидуючи себе у бездну розпачу, та залишаючись там до того самого часу, поки вона не наведе порядок у своїй голові та не зміне свої погляди на життя, перемогу та поразку.