Жив був Степан, доїв корів,
Як міг підвищував надої.
Роботу дояра любив
Та не дружив він з Головою...
А Головою був Кузьміч,
Тримав на дояра він зло,
Хоч був Храмцов Степан Ілліч
Саме смирення та добро.
"За що побої ці і мат?" -
Степан у Кузьміча спитав,
Після того як Голова
Черговий раз по писку дав.
Відкрився дояру Кузьміч:
"Я не люблю тебе за те, що
Твої щелепа й ніс, Ілліч,
Нагадують мордяку тещі!"
Пройшов так рік, а може й два -
Нема Степану щастя в долі -
Все так же б"ється Голова,
Й занижує літраж надоїв
Замислився тоді Степан -
Зробився мовчазним, сумним,
Почав дивитись у стакан,
Немов скелет він став худим...
...Дід Никанор повільно йшов -
В цей день старий збирав гриби,
Та замість них грибник знайшов
Убиту тещу Голови
І напис, що "Тут був Степан!!!"
На спині трупа червонів,
А на сусіднім деревці
Храмцов ошкірившись висів...
Тоді всю ніч вовки провили
Холола кров... І цілу ніч
На свіжій дояра могилі
Ридав та дико вив Кузьміч...