Життя тут миті зупинило,
осінню фіксувало мить,
у полоні льоду, або днини,
слід осені так залишить.
В полоні льоду – лист і стебла,
плоди, ще вмерзлі у льоди,
минає час тут від землі до неба,
чи буде тут зупинка назавжди?
Не назавжди, мине повільно
тут у льодах серед снігів,
але як потепліє й сонце блисне,
то вибереться миттю із льодів.
З полону крижаного вибиратись,
але що буде із листям сухим?
На дно спуститися і розкладатись,
нове стебло лісок зустрів.
Зустріне, як льоди розтануть,
у ліс заглянуть сонце і весна,
в полоні їм чекати до світанку,
як зникне з сонцем ковдра снігова.
29.01.2018.
Світлина: Vira Babchuk
“Зупинила зима моменти життя...”