Гомін, гомін по діброві.
Гомін, гомін по діброві,
Журавлі курличуть.
Молодого козаченька,
До походу кличуть.
Виряджала стара мати,
Сина у дорогу.
Щоб не прийшли воріженьки,
До її порогу.
Все що мала, то й поклала,
Йому у торбину.
І з сльозами наказала:
"Борони Вкраїну!"
Та й просила Матір Божу,
Сина врятувати.
Буде вона біля нього,
Віка доживати.
Хай синок з війни вертає,
Живий і здоровий.
Він у неї молоденький,
Гарний, чорнобровий.
Приведе тоді невістку,
До своєї хати.
Будуть жити і радіти,
Добра наживати.
Так і думала, й гадала,
Собі стара мати.
І не знала як їй довго,
Синочка чекати.
Пройшло літо, уже й друге,
А сина немає.
Біля хати, стара мати,
Його виглядає.
Болить серце, тисне туга,
За свою дитину.
"Де ж ти, де ти забарився,
Ріднесенький сину?
Мала б крила, полетіла,
По світу шукати" -
Тихо плаче й примовляє,
Одна, стара мати.
Гомін, гомін по діброві…
08:25.16.09.2017.