Сонце завжди світить і завжди гріє.
Навіть коли його світло щільно пробивається через пелену хмар.
Навіть в сірий дощовий день чи в завірюху.
Не треба мандрувати в Гімалаї аби напитися золотої енергії Сонця.
Воно завше там, де твоє серце.
А ще його багато у виноградному вині,
яке визріває в дубових барильцях.
Немало його в щільниках з медом, запечатаних білим воском
або в пляшках бренді чи медовухи.
Дихаймо сонцем, пиймо його, любімо цей сонячний світ.
Споконвіку отут росте вільха, гостра, як серп, осока та ніжноцвітна любка.
Витікають джерела у хвосу. Коси свої опускають у неї плакучі верби.
В травні кує тут зозуль. У липні пугає сич. В жовтні каркають ворони.
А в грудні кружляють круки, промовляючи "кру".
Хвоса тече до Росі. Минає масні луки.
Колись ми тут ставили ятері: ловили линків, окунів і кленів.
Вода тоді чиста була, як первак подвійної перегонки.
На побережних городах росли коноплі та мак.
І ніякі байстри не вказували, що нам робить, садить
і як дихати, говорити, любити.
Отак от: ми на цих берегах народилися;
на тих горбах нас похоронять.
Зайди та бахри, відчепіться від нас,
поки ми не почали вам різати горлянки.
Ми - терплячий народ, ба більше - довготерпленний.
Ви ніколи не бачили, як біжать звільнені з-під ярма воли,
як бугаї піднімають на роги, як кабани патрошать мисливців?
Тоді ви нічого не знаєте про нас.
Тоді ви - тупі, дурні, торопленні.
Ми знаємо свого ворога.
Ви - ні. Але незнання не звільняє вас від покарання.
Тому краще вам не зачіпати нас.
Але вишневий сад цвіте і плодоносить
Над нашим цвітом повно бджіл, джемелів та теслярів*
Гудуть вони та носять
нектар в свої хатки
Несім і ми свій мед, це світло стоголосе
Це Сонце, що одне на всіх.
Ми - його діти.
Пам'ятаймо це...
* бджола-тесляр найбільша в Україні