7. Разное.
Тобі я дякую, мій Боже,
Що бабця з сином і небожем
З під Києва тікали разом,
"не випускать"! – було наказом!
Не я була під час голодомору,
Що то не я таке пізнала горе!
Тобі я дякую, мій Боже,
Мій батько разом із небожем
Пішли, загинули одразу,
Щоб не пустити силу вражу,
У тую землю, де я народилась,
Що то не я була, це – Твоя милість?
А ті,що у лісах ховалися,
Живими по війні зосталися
Про мене й разу не згадали,
Хоч що живу на світі, знали.
Хто тут живе, бандитами взивають,
Нехай їм наш Господь допомагає.
Бо як би це мені дісталось,
То, мабуть, серце б розірвалось,
А так живу, навкруг дивлюся,
За ворогів усіх молюся,
У Бога мудрості для всіх прохаю,
Не бути вбивцею братів благаю!