Спалах лютневого морозу
вража*э, щирiсть нiжнiсть твого серця,
журяться вечори, мабуть за тобою,
Жмуряться на небi зiроньки граючи в бажання,
кониками плигають зорi чарiвнi, то чи доречно...зараз,
Як пiв столiття вже промайнуло,
Спалах шалено-щирого кохання,
чи мо*лютневим заметiлям - Ти, все ж таки...
не боячись осудливого гласу, запалиш полум*я не памятаючи любовi...
Боже мiй - зорi чарiвнi!