Рожевохмарний вечір
так м’яко падає на плечі
трьохколірною шаллю для зими,
яка збирається подарувати сни.
Потужна хмара покриває,
та усе ж світиться у ній вікно,
в якому зірка одинока світить
і заховалось сонце вже давно.
Лиш місяченька тут не видно:
він колисався у сувої хмар,
ріжок із них не пробивався
і місяць весь не виглядав.
Не світить ще ліхтар, та вікна
блищать далекими вогнями мрій,
розсипаними блискітками дому,
низалися намистами надій.
На візерунках гілок - небо,
м'яко у вікні із хмар блищить,
закриє ніч небесні вікна,
та у людських оселях їй світить.
26.12.2017. 22.35.
Фотографія автора 17.40