Мен1 наснилася зима,
Що молода я й сама,
А ти ж мене покинув,
У найми десь поринув.
Й , що за час,- я не збагну,
Стою простоволоса
Мов в1дпустила на в1йну,
Та в1др1заю коси...
Немов душа насамот1,
Не в1риться, що минуть
Вс1 роки страшн11 от1,
Перед очима линуть...
Чотири роки ув1 сн1,
З1йшлись у дивн1й скрут1,
Немов наснилися мен1,
Немов душа в отрут1!
Й ноги бос11 мо1
Не в1дчувають криги.
Земле моя, сини тво1
Чекатимуть в1длиги...
Бо, кожен день- загинув хтось,
А ненька- не приймас:
Бо д1д живий та й батько ось-
Як прив1д виглядас.
А треба сина поховать,
В1ддать земл1 онука...
Вже мат1р з л1жка не п1днять,-
Здолала 11 мука...
Я погляд св1й не в1дведу,
Його в останнс проведу...
Якось вгамую серце,-
Нехай 1ще поб"сться!
Прокинулась...немас краю,
Хоч не дивись т11 канали.
Й знов, та знов д1тей ховають,
Як тяжко..,хоч би т1льки знали...