Просим откликнуться потомков!
89262371485@mail.ru
Основная статья http://www.proza.ru/2017/12/05/2138
============
Материалы предоставлены музеем Н.А.Островского в Шепетовке (дир. Никонова Наталья Викторовна, е-мейл museumostrovsky@meta.ua)
РОДОВІД МИКОЛИ ОСТРОВСЬКОГО ПО МАТЕРИНСЬКІЙ ЛІНІЇ
Мама Миколи Островського – Ольга Йосипівна, з великої чеської родини Зайц (Заяц, Заіц), народилася в 1875 році в містечку Дубно Волинської губернії. Про це Ольга Йосипівна засвідчує в своїх спогадах, які датовані
5 січня 1939 року: «…мій батько був родом з Чехії. Звали його Зайц Йосип Йосипович. Приїхав він сюди в Росію в 1872 році. Селянин, продав своє господарство за кордоном…». Далі Ольга Йосипівна пише, що батько хотів поселитись біля м. Дубно, але це йому не вдалося, бо він приїхав пізніше інших, не знав російської мови, а головне не розумів законів. Гроші, що були передбачені на купівлю господарства, він довірив одному чеху, який виявився не добропорядним. Користуючись некомпетентністю свого земляка, оформив на себе купчу на господарство придбане для Зайца, пояснюючи це тим, що поки він не отримає громадянство та не прийме православ’я, то він не має права здійснити купівлю. Більше року Зайц оформляв свої документи та опановував мову, а коли став претендувати на свою частину, то не зміг навіть у суді довести, що він вклав свої гроші у це господарство. Отримавши від цього афериста корову, коня та воза довелось шукати роботу та житло. Працював сторожем на Дубнівському переїзді, потім лісником, поблизу Радзивілова, а пізніше лісником в маєтку Свєчнікова в містечку Верба Дубнівського повіту.
Зі спогадів Рози Андріївни Хмельницької (двоюрідної сестри М.Островського) датованих 11 вересня 1970року стало відомо, що в родині її дідуся та бабусі, Йосипа та Катерини Зайц було шестеро дітей: син – Йосип та п’ять дочок – Марія, Ганна, Варвара, Ольга, Юзефа. Мама Рози Андріївни, Коханська (Зайц) Ганна Йосипівна, розповідала доньці про те, що її батьки приїхали в Росію з Австрії (з 1867р. по 1918 р. Чехія входила до австрійської частини Австро-Угорщини) приблизно в 20-30-х роках минулого століття в пошуках роботи. Роза Андріївна розповідає, що своїх дідуся та бабусю пам’ятає вже старенькими. В цей час вони жили у дочок: то в однієї два-три місяці, то в другої.
В метричній книзі, виданій Волинською духовною консисторією П’ятницькій церкві с.Вілія Острожського повіту, для запису новонароджених, беручих шлюб та померлих за 1905 рік у частині 3 (про померлих) є запис:
- «8 березня. В с. Вілія чешка Катерина Якова уродженка, дружина чеха Йосипа Заяц, що перебуває в римо-католицькому віросповіданні, 67 років, вирішила сама прийняти православне віросповідання (хворобливий стан). Були при цьому присутні прикажчик казенної винної крамниці
О.І. Островський та його дружина Ольга Йосипова. ».
В цій же книзі:
- ст. 162 (кількість померлих чоловіків – 14, місяць та число смерті – березень 13. – Проживаючий в с. Вілія Йосип Йосипа Заяц, років 73.
- ст. 163 (кількість померлих жінок – 8, місяць та число смерті –
березень 22) – Проживаюча в с. Вілія чешка Катерина Якова Заяц, 67 років.»
(виписано з метричних книг, що зберігаються в архіві Острожського
райЗАГСу, 22-23 липня 1983 року)
Науковий працівник музею Скрипник В.Я. зустрічалася з Розою Андріївною Хмельницькою (звіт про відрядження в м. Пярну з 20 по 26 лютого 1971 року). З її слів записала відомості про родовід М.Островського: «Бабуся та дідусь М.Островського Катерина та Йосип Заяц по національності чехи, приїхали в Росію з Моравської Острави приблизно в 1870 році. У них було шестеро дітей: Марія, Ганна, Варвара, Йосип, Ольга, Юзефа. Коли приїхали в Росію, Ганні було 10-11 років. Різниця в віці між дітьми не більше двох років.
1). Старша донька Марія вийшла заміж за поляка, Андрія Станіславовича Пулавського, в Кременці. Пулавський в цей час був капельмейстером полку. З 1906-1909 рр. жили в м. Старокостянтинові, де тримали свою ковбасню. Марія в дитинстві простудилася, захворіла запаленням легенів, від чого і померла приблизно в 1912-1913рр.(померла 16.01.1913р., у віці 57років, – запис акту про смерть №8 від 18.01.1913р., Старокостянтинівська римо-католицька церква). Трохи раніше помер її чоловік. Поховані в Старокостянтинові. Їхні діти: Гнат, Болеслав, Леон, Віктор, Марія, Фердинант, Бертольд, Едвард, Мадест.
- Гнат помер молодим.
- Болеслав, знайомий з Миколою Островським, деякий час жив в їхньому домі. Під час ВВ війни був важко поранений. Думали, що він загинув, але в березні 1947 року він приїхав в Сочі. Довгий час працював в Сочі, потім переїхав у Черкаси.
- Леон і Марія виїхали до Польщі (їх подальша доля Розі Андріївні не відома).
- Віктор помер молодим.
- Фердинант був дуже здібним, навчався у професора. Одружився на доньці цього професора. Через її розгульний спосіб життя, покінчив життя самогубством.
( про Бертольда, Едварда та Мадеста - Роза Андріївна не розповідає нічого)
2). Ганна вийшла заміж за Івана Верника, у якого від першого шлюбу (дружина померла дуже рано) залишилось двоє дітей – Антон та Альбіна. Через п’ять років після другого одруження Іван Верник помер. Дітей виховувала Ганна. Ганна часто їздила до старшої сестри в Кременець, а пізніше переїхала туди жити. В 1893 році Ганна виходить заміж за Андрія Станіславовича Коханського. Народжує від нього двох доньок – Марцеліну та Розу. В 1897 році Андрій Коханський помер, похований в с. Ланівці. Після смерті чоловіка Ганна з дітьми живе в с. Борсуки, потім в с. Борщівка, неподалік від с. Куськівці, де проживала молодша сестра Юзефа, працює в чайній. В 1910 році переїздить до Новоросійська, де в цей час проживала з чоловіком старша донька Альбіна. В Новоросійську також працює в чайній. Померла в Новоросійську у 1917 році.
- Антон Іванович закінчив Московську консерваторію. Працював в Петербургському театрі, грав на кларнеті. Помер в 20-і роки під час голоду.
- Альбіна Іванівна (Люба Мацюк) вийшла заміж за Порфирія Мацюка в 1903 році в с.Вілія (звідти він родом). Порфирія забрали на службу в армію. Служив він в Кутаїсі, де з ним була і Альбіна. По закінченню служби, вони переїздять до Новоросійська, де оселились надовго. До Миколи Островського Порфирій Мацюк був дуже неприязним. Помер Мацюк в Новоросійську в 30-і роки. Альбіна з сім’єю жила в Анапі. Померла в Москві в 1937 році.
Її діти: Олена -1904р.н., Раїса – 1906 р.н., Володимир.
- Олена невдало була замужем за Анатолієм Гаввою. Померла в Москві у 1949р.
- Раїса була замужем за Миколою Островським. Проживала в Москві. Вдруге вийшла заміж за Дмитра Островського, народила доньку Любу.
- Володимир останні роки свого життя проживав в Новоросійську
Доньки Ганни Йосипівни від другого шлюбу:
- Марцеліна Андріївна Коханська загинула в 1943 році в Новоросійську під час бомбардування під руїнами будинку.
- Роза Андріївна вийшла заміж в Новоросійську в 1912 році за Хмельницького Автонома Петровича.
3). Варвара Йосипівна Козиловська. Про неї ніхто з родичів нічого не знає. Стосунків з нею не підтримували. Вважали, що жила вона добре і була самою багатою, із всіх сестер. Жили Козиловські десь на Волині.»
4). Ольга Йосипівна Островська в своїх спогадах пише, що її ще маленькою вивезли в ліс і окрім лісу вона нічого не бачила. Коли їй виповнилось 12 років, батько відвіз її в місто Кременець. Півтора року Ольга няньчила дітей фотографа, потім пів року була покоївкою у барині Русецької. В 15 років уже куховарила в управителя маєтком в містечку Верба Дубнівського повіту. Ця робота їй дуже подобалась, вона була щаслива. Але батько наполіг на тому, щоб Ольга переїхала до старшої сестри, яка відкривала буфет в містечку Вишгородок. У сестри було п’ятеро дітей. Ользі доводилось прати, варити, готувати закуски в буфет з раннього ранку до пізньої ночі, а платня була навіть нижчою, ніж коли куховарила в чужих людей. Вона старалась з усіх сил, але сестра була жорстокою, вимагала від неї все більше і більше роботи. А коли до Ольги стали свататись хлопці, сестра відмовляла їм, бо боялася втратити майже дармову прислугу. В 21 рік вона виходить заміж за вдівця, якому було вже 42 роки, Олексія Івановича Островського. Відразу ж після весілля вони переїхали в с. Вілія, де раніше жив Олексій з першою дружиною. За тринадцять років у неї народилось шестеро дітей: Надя, Катя, Дмитро, Неоніла,Микола, Ніна.
- Роза Андріївна розповідає, що пам’ятає як Ольга Йосипівна хоронила дідуся та бабусю,Йосипа та Катерину Заяць, в с. Вілія. На похорони приїжджали всі родичі, не було тільки Козиловської Варвари та Коханської Ганни. Роза Андріївна часто бувала в Ольги Йосипівни в с. Вілія, коли проживала неподалік в с. Борщівка. Неодноразово була в Островських в Сочі. Знає, що в О.Й. було четверо дітей: Надя,Катя, Дмитро та Коля. Про існування ще двох дівчаток ніколи не чула. Ольга Йосипівна померла в Сочі в 1947 році.»
В метричній книзі с.Вілія за 1902 рік від 2 січня на ст. 157 є запис про смерть Неоніли, у віці 2,5 місяці, доньки прикажчика казенної винної крамниці,Олексія Іванова Островського.
За 1910 рік від 31 травня на ст. 80 є запис про смерть Ніни, у віці 1 рік, доньки селянина с.Вілія Олексія Островського.
Також в метричній книзі с. Вілія за 1913рік в частині 2 ( про шлюб) є записи: - № 13 від 16 вересня на ст. 73 про шлюб вчительки церковно-парафіяльної школи, Надії Олексіїни Островської з Ерастом Гансовичем Мяндом, службовцем Вілійського винокурного заводу.
- № 24 від 13 листопада на ст.77 про шлюб колишньої вчительки, селянки с.Вілія, Катерини Олексіївни Островської з Іполитом Захаровичем Саковичем, псаломщиком с. Костьковець Кременецького повіту.
Далі Роза Андріївна розповідає, що Надя померла рано, невдовзі помер і її чоловік Мянд, залишилось два хлопчики, яких виховувала їхня домогосподарка Марта.
У Катерини було четверо дітей:Василь, Галина, Катерина та Галина. Померла в Катерина в Сочі в 1963 році.
Дмитро помер в Москві в 1965 році. Від першого шлюбу у нього діти: Зіна та Григорій. Зіна загинула в роки Великої Вітчизняної війни. Григорій жив в Краснодоні. Внучку Дмитра Островського, Зою, доньку Зіни, виховували Ольга Йосипівна та Раїса Порфирівна. Потім Зоя проживала в Харкові.
5). Юзефа (Віра) , наймолодша із шести дітей, вийшла заміж за Дмитра Арабського, який в с. Куськівці мав свою хату та землю. Все життя вони прожили та померли в с. Куськівці. Юзефа була дуже тиха, скромна, її всі любили. У неї було п’ятеро дітей.
6). Про Йосипа Йосиповича Роза Андріївна не знає нічого.
Ольга Йосипівна лише пише, що брат в 18 років одружився на селянці в
с. Михайлівка.
Про родину Йосипа Йосиповича Заяц розповіли його внучки (двоюрідні племінниці М.Островського) Велемець Віра Кузьмівна, Форштейн Валентина Миколаївна, Лисак Євгенія Петрівна та П’ятниця Євгенія Євдокимівна (звіт про відрядження Скрипник В.А. в с. Михайлівка Червоноармійського р-ну Рівненької обл., від 12-13 червня 1990року).
Йосип Йосипович Заяц та його дружина Савицька Параска Михайлівна (родом з с. Михайлівка) проживали в селищі Вишгородок Ланівецького р-ну. Народилось в них 16 дітей, та лише семеро залишились живими, решта ще маленькими повмирали від скарлатини. Йосип працював лісником. Коли наближався фронт Першої Світової війни, вони разом з біженцями покидають Вишгородок. Після довгих поневірянь стали повертатися додому. Йосип Йосипович помер десь в Єкатеринославській губернії. Параска Михайлівна з дітьми 7 днів добиралась додому: пішки, кіньми, потягом. В с. Липівці (або в с. Гайсин) на Вінниччині проживала Варвара Йосипівна Козиловська. В неї Параска Михайлівна залишила Віктора та Олександра, які працювали на тітчиному фільварку. Далі зупинились в Шепетівці у Островських. Ольги Йосипівни вдома не було, вона поїхала до доньки Катерини, яка саме народила першу дитину. Миколі тоді було 13 років, він йшов до школи, був привітним, пригощав цукром, просив, щоб залишились. Микола Островський заїжджав в с. Михайлівку в роки громадянської війни, як йшли на Львів, розмовляв з братом Параски Михайлівни.
В 30-і роки чехів переслідували, тому Островські, окрім Ольги Йосипівни, старались не підтримувати родинні стосунки з ними. Ольга Йосипівна листувалась з племінницею Ксенією, якій була хрещеною матір’ю. Писала їй листи із Сочі в с. Михайлівку. Параска Михайлівна померла у 80-літньому віці в с. Михайлівка в 1953 році.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Спогади Островської О.Й., ШМО-2613-а-767.
2.Спогади Хмельницької Р.А., ШМО-2847-а-856.
3.Метричні книги, видані Волинською духовною консисторією П’ятницькій церкві с. Вілія Острожського повіту, що зберігаються в архіві Острожського райЗАГСу.
КРУЧУК Н.А., НАУКОВИЙ ПРАЦІВНИК
ОБЛАСНОГО ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНОГО
МУЗЕЮ МИКОЛИ ОСТРОВСЬКОГО
ДИТИНСТВО ТА РОДОВІД МИКОЛИ ОСТРОВСЬКОГО
Село Вілія Кунівської волості Острозького повіту Волинської губернії (на даний час Острозький р-н Рівненської обл.) розкинулось на березі швидкоплинної річки з такою ж самою назвою. Його оточували багаті ліси з бобровими гонами, поля, луки і сіножаті. Великий рибний став, водяний млин, винокурня і земля належали Георгію Єрмолайовичу Рейну – всесвітньо відомому вченому в галузі гінекології та акушерства, лейб - лікарю та таємному раднику його імператорської величності. Саме в цьому мальовничому селі 16 (за новим стилем 29) вересня 1904 року в сім`ї Олексія Івановича та Ольги Йосипівни Островських народилася п’ята дитина – син Микола, про що свідчить запис в метричній книзі с. Вілія за 1904 рік.
Батько, Олексій Іванович, народився 5 жовтня 1854 року в с. Юськівці Острозького повіту в родині «кандидата, який вдруге подав прохання на військову службу», Івана Васильовича Островського та його дружини Степаниди Іллівни. Іван Васильович служив у Волинській лейб-гвардії в полку його імператорської величності. Коли молодшому синові Олексію не було ще й двох років, його батько, який повернувся пораненим з Кримської війни, 27 липня 1856 року помер. Його поховали в с. Юськівці ( тепер с. Йосипівці Білогірського р-ну Хмельницької обл.) з великими почестями як заслуженого вояка. Невдовзі померла й мама, залишивши сиротами двох синів. З трирічного віку Олексій був на утриманні старенького дядька, а після його смерті хлопчика доглядали чужі люди. Отже, батько Миколи Островського був кантоністом – солдатським сином, який від дня свого народження був приписаний до військової служби в особливій нижчій військовій школі, після закінчення якої був зарахований до Волинського лейб-гвардійського полку його імператорської величності. У 1873 році він одружився з Іулітою Бондарчук, жителькою с. Вілія, якій батько в придане дав декілька десятин землі і хату. Сімейне життя не складалося. Наприкінці 1875 року Олексій Іванович був призваний до війська. Пройшов шлях, як і його батько, від солдата до унтер-офіцера. Брав участь в російсько-турецькій війні 1877-1878 рр. По закінченню строкової служби, через десять років, Олексій Іванович повернувся до Вілії. А коли в квітні 1886 року хата дружини згоріла, землі віддали у заставу, Іуліта переїхала до містечка Вишгородок Кременецького повіту, Олексій Іванович подався до Петербургу, де працював кур’єром в порту. Повернувшись з Петербургу, переїздить до дружини в Вишгородок, працює наглядачем акцизних зборів. 1895 року під час епідемії холери Іуліта захворіла та померла, похована в с. Вілія.
Мати майбутнього письменника Ольга Йосипівна народилася в 1875 році в багатодітній (шестеро дітей) сім`ї в містечку Дубно на Рівненщині. Її батьки Йосип та Катерина Заяць, переселенці з Чехії, жили бідно. Дванадцятилітню Ольгу батько відвіз до м. Кременець, де вона за мізерну плату доглядала чужих дітей. Потім куховарила, прала, доглядала дітей своєї старшої сестри Марії Пулавської у містечку Вишгородок, де й посватав її вдівець Олексій Іванович Островський.
Ольга Йосипівна згадує, що одразу ж після весілля вони з Олексієм Івановичем переїхали до Вілії, найняли півхати та город на околиці села. Олексій Іванович працював прикажчиком в державній горілчаній крамниці, іноді їздив по селах на сезонні роботи. Дружина вела домашнє господарство, виховувала дітей. В родині Островських народилось шестеро дітей: Надія (1896 -1920), Катерина (1898 -1965), Дмитро (1900 -1963), Неоніла (1902 – 1902), Микола (1904-1936), Ніна (1909-1910). Неоніла та Ніна померли немовлятами.
Доньки Надія та Катерина після закінчення Вілійської церковно - парафіяльної школи навчались за казенний рахунок в Острозькому підготовчому жіночому училищі, яке працювало за гімназійним курсом. Випускниці цього училища мали право працювати помічницею вчителя церковно - парафіяльної школи. Завдяки заслугам діда Івана Васильовича Островського, героя Севастопольської оборони 1855-1856 рр., дівчата мали право на безкоштовне навчання. Після закінчення Острозького училища Катерина працювала помічницею вчителя в с. Вельбівно. Надія, успішно склавши екзамени в Кременецькому єпархіальному жіночому училищі, отримала звання вчительки і була направлена в с. Степанівку, куди часто брала з собою і Миколку. Він тихо сидів на уроках і уважно слухав розповіді сестри. Посеред навчального року школу закрили, тому що вона не опалювалась. Надію перевели на посаду вчительки в с. Мощаницю.
Старшого сина Дмитра в одинадцятилітньому віці віддали навчатися слюсарній справі до м. Острога. Майстер нещадно ставився до хлопця – змушував виконувати непосильну для підлітка, непов’язану з слюсарною справою роботу. Якось побив хлопця дуже жорстоко, і Дмитро втік від нього. Після того, як хлопець одужав, батько відвіз його до іншого майстра в м. Кунів.
Ольга Йосипівна розповідала, що Олексія Івановича поважали в селі, називали його «мужицьким батьком», часто до нього зверталися за порадами, з проханням написати скаргу чи клопотання. Він був завжди зайнятий громадськими справами і мало уваги приділяв дружині та дітям. Жителі Вілії на сільському сході прийняли рішення побудувати чайну, уповноваженим обрали Олексія Івановича. На землях, що залишились йому у спадок від першої дружини, за паї односельчан він збудував велику хату. В одній половині оселилися Островські, а в другій половині товариство народної тверезості відкрило чайну. Але комерційні справи не виправдали сподівань Олексія Івановича і він збанкрутував. Хата була продана з аукціону, гроші роздані пайовикам. Постало питання, де і як жити далі? Деякий час проживали у родичів в с. Великі Куськівці, в м. Острозі.
Восени 1913 року, видавши обох доньок заміж. Ольга Йосипівна з синами оселяється у м. Старокостянтинові, де проживала родина її старшої сестри Марії Пулавської. Дмитро жив у Пулавських і працював у них в ковбасній. Миколка поступив в міське училище. Ольга Йосипівна влаштувалась до управляючого цукрового заводу Волоскевича доглядати його хвору матір. Їй виділили невеличку кімнатку, де вона проживала з молодшим сином. Проте, через деякий час через прикрий випадок, який стався з вини Миколки, її звільнили з роботи.
Дізнавшись з листа, що Надія захворіла, Ольга Йосипівна відвезла Миколку до Олексія Івановича, який проживав у своїх далеких родичів на хуторі Тур`я Лановецького повіту, а сама ризикнула поїхати до доньки в Петербург. Надія почала одужувати, і матері потрібно було повертатись назад. Але з України не було відповіді на листи. Це дуже бентежило Ольгу Йосипівну. Вона боялась, що в численних потоках біженців не зможе розшукати своїх рідних. Перша світова війна, яка розпочалася влітку 1914 року, гнала людей з заходу вглиб країни. В спогадах Ольга Йосипівна пише: «Це були важкі часи. Всі люди були, як птахи в польоті – не знаєш де завтрашній день зустрінеш». Отримавши листа від сестри Варвари Козеловської, Ольга Йосипівна приїздить до неї в с. Плисків Київської губернії, куди в результаті тривалих пошуків зуміла зібрати всю свою сім`ю. Спочатку приїхали доньки з чоловіками, Дмитро. Потім в тифозному бараку біженців відшукали і хворого Олексія Івановича, якого доглядав Микола.
Невдовзі, Олексій Іванович видужав і влаштувався вагарем сіна на станцію Оженіно Острозького повіту. Зяті забрали своїх дружин. Ольга Йосипівна з синами оселяється в Шепетівці.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Спогади Островської О.Й., ШМО-2613-а-767.
2. Метричні книги, видані Волинською духовною консисторією П’ятницькій церкві с. Вілія Острожського повіту, що зберігаються в архіві Острожського райЗАГСу.
3. Метрична книга с.Розваж Острожського повіту, 1854р. (Житомирський архів Ф-1, оп.78, д.1082, л.397 (об)- 398).
4. Метрична книга с.Юськовець Острожського повіту, 1856р. (Житомирський архів Ф-1, оп.78, д.1086, л. 834 (об)- 835).
КРУЧУК Н.А., НАУКОВИЙ ПРАЦІВНИК
ОБЛАСНОГО ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНОГО
МУЗЕЮ МИКОЛИ ОСТРОВСЬКОГО