***

Світло в тобі

Чому я сяю поруч?
Чому тепліше зразу на душі?
Немов в тобі вогонь палає,
І мої думки плинуть лиш туди.

Це, мабуть, світло в тобі,
Наче запалили його стародавні друїди.
І тягне мене до чарівного вогню,
Зігріває, лиш подумки я до нього лечу.

Наче старі купальські вечори,
Величезні костри, всі стрибають крізь них.
Лише я, одна, стою босими ступнями в прохолоді ріки.
Я плету собі найгарніші вінки,
Вплітаю у свій вічний вузол польові квітки.
І вінцем, дорогоцінним каменем, є біла квітка життя – моя, лілія водяна.

Мабуть, це все світло в тобі.
Навіть вінок водяний, разом зі мною палає,
Неначе метелик в пітьмі, я все плину
У світяще, гаряче диво.

Обертаються в попіл річні хвилі,
Лише вінок з білою лілією
Не загибне в кип’ячій воді,
Це все тому, що світло в тобі.