Відміна мораторію на землю не на часі!
Спочатку – трохи статистики
Поточний стан: безстроковий(!) мораторій;
• Площа землі сільгосппризначення в Україні: 42 млн га;
• Площа чорноземів: 28 млн га (одна з найбільших в світі); По своїх фізичних, мінералогічних, хімічних, агрохімічних властивостях українські чорноземи вважаються кращими в світі
• Щорік в Україні обробляється: 32 млн га землі. Для порівняння, в Польщі – 14 млн га, Німеччині – 12 млн га, Румунія – 9 млн га.
• Прогнозована вартість гектара землі в Україні: $1100. Вартість в Польщі – $8000. • У Україні 14 агрохолдінгов сукупно орендують 3,32 млн га землі (10%).
• Нагадаємо: відносно недавно фінансист Джордж Сорос заявив про готовність вкласти в цю і інфраструктурну сфери порядка $1 млрд. Раніше Китай і ОАЕ вели переговори відносно реалізації в Україні масштабних с/х проектів (https://est.ua/press/56758/) .Румунії – 9 млн га.
• Прогнозована вартість гектара землі в Украине: $1100. Стоимость в Польше – $8000.
• У Україні 14 агрохолдінгов сукупно орендують 3,32 млн га землі (10%). • Нагадаємо: відносно недавно фінансист Джордж Сорос заявив про готовність вкласти в цю і інфраструктурну сфери порядка $1 млрд. Раніше Китай і ОАЕ вели переговори відносно реалізації в Україні масштабних с/х проектів (https://est.ua/press/56758/).
Земля сільськогосподарського призначення на Україні, особливо в даний час, не має бути предметом продажу. Оскільки особливість саме теперішнього часу - практично в повній відсутності довіри народу до влади.. Адже ініціатива продажу землі сільськогосподарського призначення на Україні належить саме власті. Та і досвід попередніх дій/бездіяльності влади при приватизації підприємств України не додає довіри до неї.
Брехня від «властьпредержащих».
І на які лише хитрування не йде влада, намагаючись схилити українцев ваідмінити мораторій. То вона починає нахабно брехати у відповідній рекламі про те, що нібито Україна входить до числа всього шести слаборозвинених країн, в яких немає продажу землі. Що повністю не відповідає реальній правді. По-перше такі країн значно більше. По-друге, якраз розвинені країни-то як правило, і не продають землю!
А саме: світова торгівля землею відображає різницю між багатими і бідними регіонами. З деякими винятками, розвиненіші країни Північної Америки і Європи, а також країни, де розвивається економіка в Азії і експортери нафти на Близькому Сході - це покупці(!!!..) на світовому ринку землі. А країни, які продають або здають свою землю в оренду, - це бідні)!..) країни Африки, Південної Америки, Південно-східної Азії і Східної Європи.
Варто зауважити, що Україна не є єдиною країною, в якій запроваджено мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Так, в Німеччині діє закон про зворот земельних ділянок, прийнятій ще в 1961 році, який передбачає дозвільній порядок відчуження земельних ділянок. Всі землі більше 1 га підлягають продажу лише з дозволу місцевих органів влади. Дозвільній порядок придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення існує і у Австрії. Видача дозволу здійснюється районною комісією із земляного звороту відповідно до федерального Закону «Про зворот земельних ділянок». В Нідерландах органі земляного контролю ратифікують кожну догоду, пов’язану з переходом права власності на землю. В таких країнах, як Франція, Данія, США купівля-продаж сільськогосподарських земель для несільськогосподарських цілей або забороняється (у районах особливо родючих земель), або обмежується (вимагається дозвіл місцевих органів владі, а також осіб, що проживають в такій місцевості).
Крім того, з метою боротьбі зі спекуляцією земельними ділянками передбачено, що будь-які куплені землі можуть буті продані лише зі збігом певного, встановленого законом рядок. В Норвегії лише 3% земель придатні для сільськогосподарського виробництва, тому відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється також в дозвільному порядку, дозволі відаються міністерством сільського господарства та іншими органами державного управління. Дозвіл на купівлю відається лише особам що мають необхідну професійну підготовку і згодні проживати у відповідній місцевості та вести своїми силами господарство. А ось основним правилом земельного ринку Швейцарії є те, що земля повинна належати виключно тому, хто її обробляє. У сусідній Польщі ринок земель регулюється переважно економічними засобами. Держава через спеціально створене Агентство сільськогосподарської власності державної казни здійснює викуп у селянських господарств земель та нерухомості і продає їх перспективним господарствам, переселенцям - малоземельним, молодим селянам тощо. Пріоритет надається покупцям, що мають необхідну кваліфікацію. Розрахунки здійснюються з розстроченням на 20 - 30 років. В Угорщині пріоритетне право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення надається особам, що пов'язані із сільськогосподарською діяльністю та мають необхідну кваліфікацію.
«Найефективнішу економіку у світі зараз демонструє Китай. В КНР земля не(!..) продається, а ліше здається в оренду. Китай є найбільш активною країною в світі на ринку міжнародної покупки земель - купує в 33 країн і продає лише трьом.В Ізраїлі земля не(!..) продається. У декількох десятках(!!..) країн світу сільгоспугіддя не продаються"(!)…
США - продає трьом країнам і купує в 28 країн. Великобританія купує землю в 30 країн, але нікому(!..) нічого(!..) не(!..) продає(!..). Сінгапур, Нідерланди і Саудівська Аравія (густонаселені регіони з обмеженою кількістю сільськогосподарських земель) лише купують(!..). Німеччина лише купує(!..) (в 20 країн світу).
А з рекламою-брехнею випускають то Бог знає кого взагалі, то мало кому відомого музиканта (!..), то навіть популярного Святослава Вакарчука, дипломованого фізика і співця, але ажніяк не спеціаліста в сільському господарстві. ? Прогнози від українського генія Миколи Руденко
І таке положення з продажем землі на всьому цивілізованому світі зовсім не випадково.
Український геній Микола Руденко передбачав наступне.
Майбутнє належить тим країнам, які вирощуватимуть і продаватимуть зерно. І навпаки – повноцінного незалежного майбутнього не буде в країн, що лише імпортують зерно. Буде зерно – буде і хліб, і до хліба: буде корм худобі. І лише за цієї умови можливий розвиток країни в цілому у всіх необхідних напрямах.
Ціна української землі
У контексті можливої відміни мораторію на продаж сільськогосподарських земель особливій актуальності набирає питання “а що буде з їх ціною?” Думка експертів розділилася: • одні вважають, що буде повний обвал вартості землі, внаслідок чого іноземці скуплять її за копійки;
• інші ж малюють веселкові перспективи зростання її вартості до європейського рівня.
У контексті можливої відміни мораторію на продаж сільськогосподарських земель особливій актуальності набирає питання “а що буде з їх ціною?” Думка експертів розділилася:
• одні вважають, що буде повний обвал вартості землі, внаслідок чого іноземці скуплять її за копійки;
• інші ж малюють веселкові перспективи зростання її вартості до європейського рівня.
Аргументи “проти” відміни мораторію
Економіст Максим Зінченко вважає, що, враховуючи наші економічні реалії, час для зняття мораторію вибраний не вірно. Зараз вигідніше продавати готову продукцію, чим само засіб виробництва.: – Земля – це дуже коштовний вичерпний актив, це засіб виробництва, продавши яке, не зможемо більше повернути назад. Нормалізується ситуація на Донбасі, привласнять Україні новий кредитний рейтинг, припиниться девальвація гривни, збільшиться ВВП, завершаться успішно початі реформи, тоді і можна думати про продаж землі. У протилежному випадку – олігархи і іноземці її просто скуплять за безцінь. Максим Зінченко підкреслює: ключове питання – для кого вигідне зняття мораторію саме зараз – при таких низьких цін на землю. Для чиновників, або для сільських жителів? Адже, скажімо, в 2014-м-коді гектар української землі коштував дорожче – $1389.
Таким чином, враховуючи катастрофічно низький рівень життя українських пенсіонерів в селах, зовсім не складно буде переконати їх продати свої земельні ділянки не за ринковими цінами. З (жалюгідною – А.П.) пенсією, коли не вистачає засобів на ліки і оплату ЖКХ, вони швидко продадуть і за $300, як це сталося в Литві.
Економіст також проводить паралелі з приватизацією 1990-х. Тоді українські підприємства і заводи приватизовувала за безцінь певна група осіб, яка і утворила нинішній клас олігархів. Цілком імовірно, що аналогічна ситуація повториться і з ринком землі, адже ціни на землю навмисно довели до мінімальних. Максим Зінченко підкреслює: – Не бачу передумов для зняття мораторію саме зараз, не нашкодивши при цьому національному інтересу держави. В Україні спочатку мають бути створені умови для прозорої приватизації землі, і тільки потім можна говорити про зняття заборони.
Максим Зінченко вказує: поєднання трьох чинників – низькій вартості землі, низького рівня життя сільських жителів і їх низької утвореної – створює ідеальні умови для масової скупки землі за безцінь. У Україні більшість власників земельних ділянок – люди літнього віку. Молодь покидає села у пошуках роботи.: – Я прекрасно розумію, чому українські чиновники хочуть відмінити мораторій: непрозорість процедур створює для них можливості “нагрівати руки”.
Я просто не розумію, як в нинішніх українських реаліях – корупції, бюрократія, відсутність належного правового захисту – відміняти мораторій на землю. Її ж просто куплять у сільських жителів за копійки, а потім перепродадуть китайцям у декілька разів дорожче. Відмінний бізнес! А ось народ залишиться ні з чим. Експерт підкреслює: схема продажу землі досить проста –
• посередники купують у селян їх земельні паї, допустимий, в кращому варіанті за $500-$1000;
• згодом об'єднують і оформляють землю для перепродажу іноземцям вже за світовими цінами, тобто мінімум в 7 разів дорожче;
В той же час багато що залежатиме і від здатності агрохолдінга домовитися з головою сільської ради, яка проведе відповідну “виховну роботу” серед сільських жителів. Таким чином, вигоду від зняття мораторію отримають посередники, а не власники землі.
За відсутності адекватних цін і прозорих процедур продажу, відміна мораторію, може привести до агроколоніалізму України по африканському або латиноамериканському зразку, – переконаний економіст Максим Зінченко. Експерт приводить в приклад Аргентину. Це південноамериканська держава під давленіємМВФ також відмінила мораторій, внаслідок чого землю скупили міжнародні корпорації за копійки. При цьому знизився рівень виробництва продовольства усередині країни із-за передачі орних земель іноземцям.
Інтенсивні способи землеробства нових господарів за принципом “не моє – не жаль” завдали величезного збитку екології, зіпсувавши грунт, забруднивши її хімікатами. Аналогічна ситуація може повторитися і в нашій державі, – стверджує економіст. І ці наслідки потрібно враховувати при ухваленні рішення: – Відміна мораторію – це загроза національній безпеці України(!).
Приватизація землі, портів і енергетичного сектора – це питання стратегічної важливості. Якщо їх продати – виявимося в зовнішньополітичній залежності, потім це використовуватимуть проти нас. Жодна держава світу ще не стала багатою завдяки сільському господарству. Для прикладу, доля АПК у ВВП США і Франції – близько 2%. Кажучи про польський досвід відміни мораторію (і порівняння Польщі з Україною), а також про його ефект на економіку країни, Максим Зінченко відзначає:
– Не варто забувати про ті іноземні інвестиції, які були надані Варшаві: їм списали десятки мільярдів доларів боргів, поляки отримали істотну фінансову допомогу. Крім того, було створено відповідне правове поле. І корупції в таких масштабах як у нас в Польщі не було. Таким чином, в Польщі спочатку створили умови для відкриття ринку землі, і тільки потім – відмінили мораторій.
На думку Максима Зінченко, ставити в приклад сусідню Білорусь Україні – не потрібно.
Адже в Білорусі на чолі держави – “останній диктатор Європи” – патріот своєї країни і хороший менеджер. Економічна і політична ситуації в Білорусі також істотно відрізняються від українських реалій. Земля - абсолютно особливий предмет І даремно ізголяются ті «розумники», хто намагаються представити землю, як звичайний товар. Ні, земля у жодному випадку не повинна і не може вважатися такою. Це абсолютно особливий предмет. Лише завдяки землі і енергії Сонця виробляється абсолютна абсолютна додаткова вартість (як вказав Микола Руденко). І тому зрозуміло, чому немає повноцінного незалежного майбутнього в країн, що лише імпортують зерно, і відповідно – необхідної для виробництва зерна землі широкого сільськогосподарського призначення.
Нарешті ще два важливі моменти.
Перший пов'язаний з тим, що землю через підставних осіб купують іноземці, або навіть формально громадяни України, але симпатії або родинні зв'язки належать іншим країнам. . В результаті одна з найважливіших ознак існування держави Україна – наявність території - може перестати існувати!
Тим більше, що «Молодь покидає села у пошуках роботи.», - ще один антиаргумент. Відміняти мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення в Україні зараз ніяк не можна. Вихід – розвиток і реальна підтримка державою фермерства, повернення довіри до держави і запроваджуваним тут реформам.
Можливі наслідки продажу землі сільськогосподарського призначення на Україні
Адже таке могло б статися,якщо б хтосьвирішив продавати землю.
Як? Та дуже просто. Варіантів навіть не один. Ось два з них.
Перший. Землю через підставних осіб купують іноземці. І, оскільки при покупці її вона переходить в приватне володіння нового власника, то він робить з нею те, що особисто йому вигідно. Наприклад, продає все вирощене на ній зерно за кордон. В результаті -в Україні можливий буквально голод. Другий варіант відрізняється від першого лише тим, що покупцями стають навіть не іноземці, а українці. Але які теж зроблять з нею те, що особисто їм вигідно. А саме, - продадуть все вирощене на ній зерно за кордон. В результаті -в Україні також можливий поголовний голод, черговий геноцид українського народу.
Експерт Максим Зінченко також критично оцінює дієвість всіх обмежень законопроекту:
• Найважливіше для лобістів – ухвалити закон, відкрити цей “ящик пандори”, а далі всі встановлені обмеження можна буде легко обійти, знайшовши пропуски в законодавстві і вносячи багаточисельні правки.
• Процедурно як проходіть електронні торги – не вказано
• Необхідно в законі прописати умови використання землі після продажу (якщо земля сільгосппризначення, то вона не повинна використовуватися, наприклад, під будівництво котеджів).
• Проблема монополії: згідно із законопроектом 5535 юридичних осіб (агрохолдінги) в 2020 році отримують право стати учасником ринку. Серед обмежень – вони можуть купити землі не більше 33% відповідного району або територія об'єднаної общини. Таким чином, це лише додасть роботи Антимонопольним органам України України, адже 3 агрохолдінга можуть просто розділити між собою землі районів.
• Допуск до ринку іноземців: якщо юридичні особи отримують право купувати землю в 2020-м-коді, то приховати кінцевого бенефіціар-іноземця, не складно. Тому норма закону про заборону або пізнє відкриття ринку землі для іноземців – залишиться лише на папері.
• На жаль, український пенсіонер, використовуючи термінологію російського ліберального економіста Єгора Гайдара, просто не вписався в умови ринкової економіки.
... • Тому зароблені на приватизації гроші не принесуть економічної користі державі, – підкреслює Максим Зінченко:
• – Отримані гроші за продаж землі – просто швидко проїдять або витратять на імпортні товари. Ефект від вливань в українську економіку декількох мільярдів доларів – буде короткостроковим. І він не порівнянний з довгостроковою втратою такого дорогого активу, як земля. Тому українцям слід думати не про $2-3 тис., які можна легко отримати, продавши землю. Думати потрібно потрібно стратегічно в масштабах країни.
• До української землі пильно приглядаються китайці і араби. Зростання населення вимагає від урядів держав вирішити продовольчу проблему.
• Проте продаж землі іноземцям не провіщає нічого хорошого для української економіки, – вважає Максим Зінченко. Це загрожує тим, що українці житимуть на чужій(!) землі:
• – Працювати на полях будуть китайські робітники, використовуючи китайську техніку, удобрюючи землю китайськими пестицидами, продукцію також вивозитимуть до Китаю як і саму землю. Не здивуюся, якщо під виглядом землі для сільського господарства продаватимуть ліси або родовища корисних копалини. Призначення землі – це всього лише запис в базі даних.
• Економіст підкреслює: все, що потрібне зараз Україні – це прозорі правила довгострокової оренди землі на 10/20/40 років. Для чого надавати агрохолдінгам і іноземцям право власності на землю?
• Агрохолдінгам, вказує експерт, потрібна стабільність. Залученню інвестицій в агробізнес країни заважають, перш за все, війна і корупція.
І нарешті експерти називають передумови успішної земельної реформи:
Земля обітованна: чи буде ринок землі в Україні цивілізованим
Леся Виговська
Відміна мораторію на продаж землі - це ще не створення цивілізованого ринку.
Експерти називають передумови успішної земельної реформи.
Під тиском Міжнародного валютного фонду та громадськості Україна має реальну можливість вже у поточному році зрушити земельну реформу. Проте, відміна антиконституційного мораторію на продаж землі – лише перша перепона.
Економісти Світового банку та Київської школи економіки у своїй роботі для VoxUkraine нарахували 14 кроків, які потрібно зробити, щоб така важлива, з економічної точки зору, реформа пройшла дійсно успішно та була ефективною.
1. Використання електронних аукціонів для здійснення операцій із землями державної та комунальної власності. Наріжним каменем для забезпечення прозорості є надання в оренду або продаж земельних ділянок державної власності через електронні торги. Внесення змін у програмне забезпечення платформи ProZorro-Sale для електронних аукціонів дозволило б її використання вже найближчим часом для проведення операцій із орендою землі. Таким чином, на момент скасування мораторію, система буде готова й до операцій із продажу.
2. Обов’язкова реєстрація та оприлюднення цін на землю. Оскільки після скасування мораторію очікується зростання цін на земельні ділянки, відкритий доступ до поточних та історичних цін їх продажу є основою забезпечення прозорості ринку землі. Обов’язкове внесення до електронної бази даних цін в усіх нових зареєстрованих договорах оренди та усіх цін на оренду щонайменше починаючи з 2013 року, забезпечить ідеальну довідкову базу для землевласників і банків в момент відкриття ринку продажів землі. Актуальна інформація про ціни повинна безкоштовно і регулярно надаватися для широкого загалу у зведеному вигляді, а для професійних оцінювачів та банків – деталізовано у вигляді платної послуги.
3. Запровадити збір та регулярну публікацію систематичних даних за допомогою Моніторингу земельних відносин. Окрім цін на продаж або оренду земель, регулярні дані на районному рівні за цілою низкою параметрів – як-от частка зареєстрованих земель у державній та приватній власності, обсяг проведених операцій із земельними ділянками, статистика земельних спорів, обсяги нарахованого та зібраного земельного податку тощо – будуть визначальними показниками для аналізу та оцінки якості земельних відносин та земельної реформи в цілому.
4. Покращити доступ до правосуддя та реагування на порушення прав у сфері земельних відносин.Поінформованість про права у сфері земельних відносин та можливість їх захисту у разі порушення дуже відрізняється серед землевласників та землекористувачів. Для того, щоб після скасування мораторію землевласники могли свідомо реалізувати свої конституційні права, а не були позбавлені активів шляхом маніпуляційних схем, важливе значення матимуть заходи, спрямовані на підвищення рівня обізнаності про права, підготовка суддів у сфері земельного права, юридичних радників і земельних комісій, а також певні кроки для забезпечення рівного доступу до процедур судового розгляду, як-от звільнення від судового збору у випадку розгляду справ, пов’язаних із земельними відносинами.
5. Завершити реєстрацію земель державної та комунальній власності. Існує величезна «тіньова економіка», де земля використовується без належної документації, що зовсім не сприяє залученню інвестицій і довгостроковому сталому розвитку територій. З огляду на високу соціально-економічну віддачу, реєстрація державних і комунальних земель має стати одним із головних пріоритетів, і необхідно затвердити чіткі плани для якомога швидшого їх завершення.
6. Визначити правовий статус земель колишньої колективній власності. Це питання залишається невирішеним від часів первинної приватизації землі та розформування колгоспів. Для визначення юридичного статусу таких земель вже розроблено проекти нормативно-правових документів, які необхідно ухвалити якнайшвидше.
7. Внести зміни до Бюджетного кодексу України, якими передбачити джерела фінансування на реєстрацію державних земель та виправлення помилок у Державному земельному кадастрі. Попри те, що доходи від здачі в оренду або продажу земель державної власності можуть бути серйозним джерелом поповнення державного і місцевих бюджетів, отримання таких доходів потребує початкових інвестицій для завершення державної реєстрації. Такі зміни до законодавства забезпечать стале джерело фінансування для реалізації функцій управління земельними ресурсами та інвестицій в інші види відповідної інфраструктури на місцевому рівні.
8. Вдосконалити процедуру відстроченої оплати для придбання земель державної та комунальної власності. Така процедура забезпечить державну підтримку щодо доступу до земельних ресурсів чітко визначеним цільовим групам. Внесення уточнень до нормативних актів з метою визначення, хто саме і за яких умов матиме право відтермінованої оплати (наприклад, молоді фермери, вимушені переселенці, ветерани АТО), дозволить уникнути корупційних ризиків під час застосування цього права на практиці.
9. Встановити стандарти для розробки і оприлюднення місцевих програм використання та охорони земель. Оскільки не всі державні або комунальні землі доцільно передавати у приватну власність, необхідно розробити чіткі технічні стандарти для формування та оприлюднення місцевих програм використання та охорони земель. Це дозволить раціоналізувати сам процес ухвалення рішень та зменшити можливості для корупції.
10. Запровадити обмін даними між Фіскальною службою та Земельним кадастром щодо земель приватної та комунальної власності. Існують небезпідставність побоювань, що внаслідок скасування мораторію частину землі придбають не для її обробітку, а з метою подальшої спекуляції на ринку. У поєднанні з реєстрацією цін на продаж земельних ділянок, обмін даними дозволить оподатковувати прибутки внаслідок зростання цін на землю у разі спекулятивного перепродажу, що призведе до збільшення надходжень до бюджетів місцевих громад.
11. Здійснити реєстрацію меж місцевих адміністративних одиниць. До того часу, поки райони, об’єднані громади, населені пункти не матимуть чітко визначених меж, передача державних земель у комунальну власність є практично неможливою. Це дозволить ефективно та прозоро розпорядитися землями. З огляду на високі соціально-економічні вигоди, реєстрація всіх земель є ключовим показником можливості планового завершення земельної реформи до 2020 року.
12. Створити умови для виявлення системних помилок та їх виправлення. Помилки у Державному земельному кадастрі та Реєстрі речових прав на нерухоме майно можуть поставити під загрозу права власників або користувачів землі, а також можливість для банків приймати землю в якості застави. На момент відкриття ринку землі, Державний земельний кадастр та Реєстр речових прав повинні бути спроможними завершити виправлення більшості помилок на національному рівні.
13. Дозволити банкам тимчасово брати на баланс земельні ділянки, стягнуті за неповернення кредиту, та обов’язкове використання електронних аукціонів для подальшого продажу таких земель. З технічної точки зору, зараз банки можуть продавати заставу, відчужену за борги, за допомогою державної виконавчої служби, не набуваючи права власності. Але у багатьох випадках простіше й менш витратно взяти на баланс і здійснити прямий продаж такої власності. Це дозволить банкам економити на операційних витратах, а, отже, надавати кредити більшій кількості клієнтів.
14. Спростити процедуру позасудового відчуження застави у разі невиконання боргових зобов’язань. Відчуження застави через суд є повільним і не завжди прозорим процесом, тому удосконалення позасудових процедур дозволить істотно скоротити витрати на адміністрування процесу стягнення та підвищити привабливість землі як застави.
Вирішальне значення матиме усунення згаданих вище обмежень до початку 2018 року, оскільки реалізація багатьох переваг від земельної реформи залежатиме саме від банківського фінансування.
• Про фермерство
Ось думка Вадима Арістова, експерта юридичної фірми ОМП optimalnaya-model-razvitiya-ukrainskogo-agrobiznesa) Фермер здатний зробити те, що неможливе ні в якому самому вертикально інтегрованому агрохолдінгу. Особисто, своїми руками, підв'язати кожен кущик, обрізувати кожне дерево, поглянути кожна тварина. Фермер може максимально розкрити і реалізувати потенціал земельної ділянки, рослини, тварини. Саме фермер і лише фермер може створювати шедеври гастрономів виноробства або сироваріння. Наскільки це може бути таким, що зажадався і стало бути економічно ефективним і успішним бізнесом? А ви поглянете на тренд поширення так званої моделі вжитку середнього класу! Така модель вжитку зростає величезними темпами в Китаї, Індії і інших країнах, що розвиваються. Це означає, що зростає кількість людей, що бажають не просто є з метою вгамувати голод, а що бажають є якісну, в їх розумінні, смачну, здорову їжу. До речі, така ж тенденція спостерігається і в Україні.
Внутрішній вжиток зростає і, відповідно, зростає попит на продукти харчування з додатковою споживчою цінністю — органічні продукти, біопродукти, фермерські продукти, суперфуди, фітнеспродукти. Часто можна чути, що агрохолдінги забезпечують експорт агропродукциі і, відповідно, приплив валютної виручки в країну і, як наслідок, позитивний торгівельний баланс. Фермери ж не зможуть забезпечити порівнянних експортних валютних вступів. Це, безумовно, відповідає дійсності, але не варто забувати, що експорт агропродукциі (більшості масових біржових культур і продуктів) супроводиться вельми істотним валютним же імпортом добрив, СЗР, ГСМ, техніка і ін. Що до експортного потенціалу і можливостей МСБ (малого і середнього бізнесу), то я хочу навести лише один приклад — експорт шотландського віскі. Його об'єм в грошовому вираженні порівнянний з об'ємом українського аграрного експорту (приблизно 6 і 15 млрд дол США відповідно). А будь-яка віскокурня — це тіпічнейший МСБ .
Та і в Україні вже досить вражаючих прикладів дуже успішної експортної активності фермерів і їх експансії на ринки ЄС і США. І саме з нішевимі продуктами — органічними соками, злаками, суперфудамі, овочами, органічними ж маслами, ягодами. Список, сподіваюся, розширюватиметься.
Так, звичайно, експорт вимагає від українського фермера і додаткових інвестицій і інколи значних, маркетингових зусиль і проходження досить відповідальної процедури сертифікації, але, по-перше, складно не неможливе, і багато хто вже прошлі цю дорогу, а по-друге, я упевнений, що це безальтернативна необхідність. І справа навіть не у валютній виручці як основі фінансового благополуччя і стабільності фермерського господарства. Річ у тому, що експортна готовність передбачає відповідність строгим стандартам безпеки і якості продуктів харчування! Інакше кажучи, експорт — це вищий етап розвитку агропредпріятія. Наслідком для внутрішнього ринку також є підвищення якості продуктів харчування і посилення конкуренції виробників. От чого, зрештою, виграє споживач, тобто ми всі. Адже жоден фермер не вироблятиме окремо продукцію високої якості на експорт і менш якісну для, так би мовити, внутрішнього вжитку!
Окремо торкнемося питання розвитку сільських територій. Без електрики, доріг, медичної допомоги. Я глибоко переконаний, що це радянське село, позорнейший пережиток колгоспних буд, абсолютно не пристосоване для мешкання людей, повинні канути в небуття. Йому на зміну повинні прийти комфортні компактні поселення людей, що віддають перевагу саме такий стилю життя (ближче до природи, більш екологічний) і зайнятих працею в самих різних сферах економіки, у тому числі і в агропроїзводстве. З високим рівнем переробки до кінцевих продуктів вжитку на місці. І відповідним рівнем розвитку інфраструктури — дороги, школи, лікарні, магазини. Зрозуміло, що розвиток сільських територій — це завдання державного рівня, і вона не може бути вирішена без участі держави і за короткий час. . Зростання добробуту населення, економічний розвиток і процвітання, як результат розвитку вітчизняного агросектора в цілому і фермерства зокрема — підстава успішного розвитку сільських територій. Так яка ж модель виглядає переважнішою для України? Я вважаю, що ми маємо унікальну можливість об'єднати обидві. Існуючі агрохолдінги вступили в стадію здорової конкуренції. Вони вже вимушені конкурувати за ресурси — в першу чергу, людські. Конкуренція за доступ до землі посилюється. На черзі, думаю, вода. У цій, вже багато в чому ринковою, конкуренцію виживуть і переможуть найбільш пристосовані з точки зору ефективності компанії. Останні припинять своє існування. Їх місце займуть нові. Кращі. Ефективніші. Паралельно можливо і необхідно розвивати МСБ агро. Це не лише питання стимулювання підприємницької ініціативи, але і питання розвитку економіки. Лише збільшення загальної кількості економічно активних одиниць забезпечить розвиток ринкових стосунків за рахунок конкуренції, забезпечить оздоровлення, зростання і розвиток економіки. Один дуже шанований експерт якось сказав: «нішеєві продукти — це доля або дуже бідних або дуже багатих країн». Малося на увазі, що їх виробництво стимулює або відсутність доступу до технологій і фінансування (країни, що розвиваються) або потужна державна підтримка (загальна аграрна політика ЄС — САР , суть якої і є за великим рахунком субсидування фермерів, обходиться кожному жителеві ЄС, включаючи дітей і людей похилого віку, в приблизно €0,3 у день).
У Україні, через неоднорідність міри розвиненості агрокомпаній і високої міри невизначеності структури виробництва, ми маємо унікальну, на мій погляд, можливість спробувати створити умови для розвитку обох моделей одночасно. З метою скористатися перевагами кожній з них, підсилити конкуренцію і тим самим дати потужний поштовх економічному розвитку країни і такий його важливою складовою, як агробізнес.
... Велика кількість всіляких за формою власності, кількості земель в обробці, кількості найманого персоналу, виробничої спеціалізації, маркетингової стратегії . компаній — застава формування того, що тепер прийнято називати антикрихкістю. Або, інакше кажучи, застава постійного стійкого зростання і розвитку. У нас 80 тісяч фермерів, в Польщі — два мільйоні. Прибуток отримує не населення, а кілька великих монополістів. І ще думка: Вадим Івченко, Народній депутат Україні
... За останні декілька місяців проїхав трьома областями країни. Побував навіть у самих віддалених селах та селищах…
Нема доріг, багато кинутих будинків, відсутні ФАПи , іноді немає ні школи, ні дитячого садочка, клуб стоїть розвалений, дуже погано ловить телефон, нема молоді... І стає зрозумілим: це село разом зі своїми жителями, яким в більшості за 60, доживає свого віку. А навкруги — поля... Оброблені, засіяні… Шикарними комбайнами та тракторами збираються зернові. Йдемо на рекорд! …Але сьогодні, зазвичай, засновники наших великих сільськогосподарських підприємств — містяни. Вони мають кошти, можуть купити землю, техніку, засоби захисту. А селяни відсторонені. Політика країни в аграрному секторі розділило неподільні до цього життя людей і виробництво сільськогосподарської продукції. Однією рукою рятуємо африканські країни від голоду, наповнюємо міські бюджети податками за рахунок виробництва сільськогосподарської продукції, іншою - вбиваємо власне село.
Україна в політичній частині Асоціації з ЄС зобов'язалась привести внутрішній устрій, принципи, цінності, правила ведення бізнесу в Україні до європейського аналогу. В тому числі - відкрити по європейськи економічні свободи для громадян. Окрім 4,5 мільйонів селян, які без реєстрації займаються сільським господарством, у нас, наприклад, ще понад 2 мільйона жінок шиє на дому, мільйон громадян таксує, ще мільйон ремонтує та будує... І політика, якщо ми говоримо про Європу, повинна бути побудована в інтересах цього бізнесу теж, тих людей, які щось роблять самі, будуючи свою справу. Але, чомусь, коли ми сьогодні кажемо “Бізнес”, то маємо на увазі інтереси засновників таких собі ТОВ, ЗАО, АТ, а економічні інтереси громадян, які здійснюють діяльність і самі себе годують, навіть не вкладаємо в це поняття.
Європейські країни не займають перших рядків, після американців чи бразильців, у багатьох продовольчих питаннях. … Але в кожному селі у них є і найпотужніший інтернет, асфальт, кінотеатри, магазини, боулінги, спортивні споруди. Вся інфраструктура є. Чепурні ферми і веселі люди. І взагалі – сучасно і людно...
В таку сільську місцевість повертаються. В багатьох країнах йде так звана зворотня урбанізація…За статистикою в сільській місцевості тільки 1/8 людей зайняті напряму у сільському господарстві. Але, саме завдяки заможному фермерству, створена така приваблива і для айтішників, і для науковців, і для промисловиків атмосфера, середовище, інфраструктура.
В більшості європейських країн є правило допомагати місцевим громадам самим формувати своє майбутнє. Якщо громада на якийсь проект економічного розвитку виділила 1 євро, то міністерство допоможе і добавить ще 1 або 2 євро….
Це політика не проїдання, а випереджаючого розвитку. Свідомого формування громадою своєї економічної основи, своєї бази!
Наприклад, сьогодні в України в конкуренції на покупку землі більшість шансів виграти має містянин з товстим гаманцем ніж селянин з руками. На землю дивляться, як на засіб спекуляції — сьогодні куплю, а завтра здам в оренду або дорожче продам. В Європі, якщо землю купують не для докладання власної праці, а для вкладення коштів, доходи від діяльності на ній оподатковуються на загальних підставах, а якщо для перепродажу - то ще й сплачують додатковий податок. В деяких країнах він так і називається “на спекуляцію”.
Якщо ж землю купив фермер і на ній господарює сам, то він точно це вкладення окупить вдвічі швидше, оскільки податки для нього - мінімальні.
Ось і виходить, що головний попит на землю в Європі формують не ті, хто розглядає її як засіб для вкладення грошей. За неї конкурують між собою мільйони фермерів, тому і конкуренція, я ціна на неї – високі. А в нас інтерес мають лише декілька тисяч містян та декілька десятків олігархів...
Європейці, що працюють на землі, також мають набагато більше податкових послаблень, більше прямої підтримки, більше адміністративного захисту ніж в нас. Але там ти повинен кожен рік підтверджувати в податковій і доводити що сільське господарство це була основна зайнятість і основні доходи. Те, що ти засновник підприємства, де хтось працює, ще не дає тобі повного права називатись фермером! А всі податкові опції і пряма підтримка надається саме фермерам.
Одержавши індивідуальний податковий код разом з паспортом, ти під ним можеш здійснювати індивідуальну трудову діяльність. Тільки такі громадяни мають податкові преференції (У нас тільки для юридичних осіб!).
Фермери мають нульову ставку прибуткового податку з трудових доходів фізосіб межах так званого “соціального самозабезпечення”, які складають 5-10 тисяч євро. Наприклад в Німеччині - 8,3 тисячі євро на одну особу в рік. Тільки після того, як ти перевищив цю межу, ти повинен сплачувати податок. А куди ж йдуть ці кошти? В місцевий бюджет. Тобто, всі місцеві бюджети в найбільшій мірі залежать від прибуткового податку громадян-мешканців, тому громади й спрямовують підтримку на виведення бізнесу своїх громадян понад межі самозабезпечення. А центральна влада їх до цього стимулює та допомагає.
І ці норми нам дуже було б потрібно ввести у себе. Найперше, що потрібно формалізувати — індивідуально-трудову діяльність у податковому та соціально-пенсійному полі. Надати економічну свободу, рівність громадянам, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю — в нашому випадку фермерством. Що б людина, яка вирішила займатись виробництвом, не лякалась високих податків, перевірок, підозр і не уходила “в тінь”, на базар, на неорганізований та невідповідальний перед споживачами ринок. А якщо людина перейшла з “тіні” у “світло”, то для неї потрібно зробити мінімальні податки, преференції, підтримку і атмосферу довіри доти, доки вона веде себе перед громадою, споживачами і контролюючими органами прозоро і відповідально.
І ще одне — європейці дбають, щоб селяни були заможними, щоб вони не конкурували за рахунок дешевизни своєї продукції. Європейський продукт самий дорогий на світовому ринку, але і найбільш користується попитом. Чому? Тому, що за цією продукцією стоїть відповідальний виробник. Відповідальність і репутація виробника – основа європейського стандарту якості. Будь який німецький політик скаже, що потрібно, щоб селяни заробляли багато, щоб могли купити все, що їм необхідно, в тому числі недешеву, але якісну техніку, приладдя німецького виробництва. А німецький промисловик, конкуруючи якістю, а не ціною, міг споживати найкращі німецькі продукти. Політика уряду направлена на заможну людину! При цьому на ринку Європи в достатній кількості присутні і продукти середні по цінам, в тому числі і України, і дешеві з країн “третього світу”. Але поважаючий себе німець купить німецький трактор, а німецький виробник працівник заводу купить німецьку продукцію.
Тому головне, що ми маємо продумувати сьогодні і впроваджувати завтра - як зробити селян багатими, як містян робити багатими, як між ними налагодити обмін, який розвиватиме внутрішню економіку. Як зробити громадян і громади «активними» і спроможними бути самодостатніми.
А по-простому – як бути європейцями.
Додаток:
Отже, розглянемо всю відповідні норми статей Конституції України, які можуть допомогти прийняти правильне рішення відносно Мораторію на землю сільськогосподарського призначення. І коротко прокоментуємо ці норми.
Навіть у Декларації про державний суверенітет України вже було чітко прописано, що земля, її надра і ресурси є загальнонародною власністю. Тобто права на продаж український народ нікому не давав»!
Вже тут доречно згадати, що стаття 5 Конституції України вказує на наступне:
Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.
Стаття 13. Земля… та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України,
є об'єктами права власності Українського народу.
… Кожний громадянин має право користуватися природними
об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися
на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Комментар: Отже, Земля є об'єктом права власності (всього!)Українського народу. Тобто будь який представник народу є суб*єктом, який наділений правом власності на землю. Адже «Усі суб'єкти права власності рівні перед законом»
Більш того, « Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права».
А оскільки Земля є об'єктом права власності (всього!)Українського народу, то суб*єктами, які наділені правом власності на землю, мають право бути і жителі міст України, а не тільки селяни.
І, відповідно, при вирішенні питання про Мораторій на землю України сільськогосподарського призначення мають бути враховані також конституційні права жителів міст України . Зрозуміло, що переважна частина їх має конституційні права на цю землю.
Наприклад, тому я, громадянин України, міський житель України, проти відміни мораторію!
Я, наприклад, свідомо іду на те, що так чи інакше зголошуюся на переважне право мати і володіти землями України сільськогосподарського призначення саме селянам. Бо в цьому є певний сенс і справедливість. Більш того, я навіть згоден із переважним правом селянам мати прибуток від аренди землі сільськогосподарського призначення, хоча, наприклад, жителі міст України, як правило, на відміну від селян, практично нічого не мають від приватизованих в містах підприємств.
Отже, просто так вирішити питання про Мораторій на землю України сільськогосподарського призначення, без урахування права жителів міст України, і без порушення Конституції, неможливо.
Більше того, Стаття 14 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ проголошує:
«Земля є основним національним(!) багатством, що перебуває під особливою охороною держави».
Отже, Згідно зі статтею 14 Конституції України “земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави” і тому право власності на землю, хоча й гарантується, але набувається і реалізується громадянами в особливому порядку і виключно відповідно до закону.
Права власності на земельні ділянки громадяни набувають у разі:
- одержання їх у спадщину;
- одержання частки землі у спільному майні подружжя;
- купівлі-продажу, дарування та обміну.
Комментар:Але, якщо землю України сільськогосподарського призначення в той, чи інший спосіб викуплять або іноземці (як це відбувалось вже з промисловими об*єктами), або ж їх «довірені особи», наша держава цілком очевидно втратить одну із основних ознак чинності держави.
Бо, « кожна держава має свою постійну територію, а все, що міститься на цій території, є її власністю (земля, води, ліси, корисні копалини, природні ресурси тощо). Територія держави визначається державними кордонами, які відділяють одну державу від інших держав». Отже, з цілком ймовірною втратою значної частини своєї території, Україна фактично може втратити й державність!
І це тим більш актуально, бо, згідно Статті 17 Конституції України
Захист суверенітету і територіальної цілісності України… є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Не можна не враховувати ще цілу низку норм КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ.
Так, Стаття 1 проголошує:
Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
А стаття 8 Конституції України розвиває це положення:
В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
(Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується).
Більше того, згідно Статті 3 Конституції України:
Людина, її життя і здоров'я, … і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права … та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Комментар:Я навів цю норму тому, що за умови продажу земель України сільськогосподарського призначення або іноземцям, або ж їх «довіреним особам», або навіть будь кому, у кого на першому плані отримання прибутку, суспільство та й окремі громадяни не застраховані від того, що змушені будуть користуватися продуктами, «збагаченими» небезпечними для здоров*я речовинами («добривами»), які будуть забезпечувати більшу продуктивність ріллі будь якою ціною. Не кажучи вже про реальні загрози виснаження земель за рахунок зловживання посівами соняшнику, кукурудзи, недотриманням грамотного сівообороту.
А оскільки є загроза за умови продажу земель України сільськогосподарського призначення, що суспільство, окремі громадяни не застраховані від того, що змушені будуть користуватися продуктами, «збагаченими» небезпечними для здоров*я речовинами («добривами»), варто нагадати положення
Статті 28 Конституції України :
«Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, … чи іншим дослідам»
. Але фактично саме це так чи інакше й може відбуватися, якщо громадяни змушені будуть користуватися продуктами, «збагаченими» небезпечними для здоров*я речовинами («добривами»).
В той же час стаття 19 Конституції України звертає увагу на те, що
«Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади …, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.».
Більш конкретно: ніхто не може бути примушений (ким би то ні було) робити те, що не передбачено законодавством – ані Президент, ані ВРУ, ані КМУ. І навпаки – «Органи державної влади …, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», тобто таким чином, який має відповідати тим вимогам Конституції України, які ми вже згадали раніше.
Врахуймо й положення статті 22 Конституції України:
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, при вирішенні «земельних питань», включно.
Тим більше, що згідно Стаття 21 Конституції України:
«Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».
А Стаття 24 Конституції України ще більше захищає права людей і громадян, зокрема, жителів міст:
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками …етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, …або ііншими ознаками.
Більше того, У статті 43 Конституції України зазначено: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності...
Тобто стаття 43 Конституції України ще більше захищає права людей і громадян, зокрема, жителів міст!
В той же час, Стаття 34 Конституції України проголошує: “Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Але в тій же статті сказано наступне:
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності … з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей…
Тобто норми Конституції України однозначно проти упередженої реклами, яка вочевидь націлена на продаж земель України сільськогосподарського призначення!
Тепер щодо Права приватної власності, яке є непорушним.
З одного боку, згідно із Статтею 41 Конституції України
передбачено: “Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю...
Але в той же час, «використання власності не може завдавати шкоди правам…громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі”.
Тобто, і ця стаття Конституції України упереджує більш, ніж можливі загрози, які виникнуть при відміні Мораторію на продаж землі України сільськогосподарського призначення!
Як зазначено у першому принципі Декларації конференції ООН з охорони навколишнього природного середовища (1972, Стокгольм), люди мають фундаментальне право на вільні, якісні та адекватні умови життя в навколишньому середовищі, якість якого дає змогу вести гідне та благополучне життя. Це право мають забезпечувати держави.
У статті 50 Конституції України зазначено: “Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Тобто і ця норма Конституції України однозначно проти упередженої реклами, яка вочевидь націлена на продаж земель України сільськогосподарського призначення!
більше від того, вона також упереджує більш, ніж можливі загрози, які виникнуть при відміні Мораторію на продаж землі України сільськогосподарського призначення!
Водночас, Стаття 64 Конституції України звертає нашу увагу на те, що
«Конституційні права … людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.» (Це деякі умови воєнного або надзвичайного стану )
Стаття 68 Конституції України попереджає: «Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права … інших людей».
Та додає:
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Є певний сенс нагадати й про спеціальну відповідальність деяких ланок державної влади та її окремих представників.
Так, в статті 79 Конституції України констатується: Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:
"Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.
Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".
А якщо у когось все ж таки лишаються сумніви у обговорюванному питанні,: варто нагадати і положення статті 85 Конституції України:
Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить (зокрема):
призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цiєї Конституцiї;
прийняття законiв…
Таким чином, враховуючі наведені беззастережні норми Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, а також те, що» Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй», та керуючись наданим депутатам ВРУ правом, передбаченим ст.92 Конституції України, а саме:
Стаття 92. Виключно законами України визначаються:
1) права … людини і громадянина, гарантії цих прав…
2) 13) територіальний устрій України.
Все це і вищеперераховане в сукупності ще раз доводить, що землі України сільськогосподарського призначення наразі не можуть бути товаром!
Є сенс нагадати й про спеціальну відповідальність Президента України, яка витікає, зокрема із положень статей 102, 104, 106 Конституції України:
…Президент України є гарантом державного
суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина;
Президент України складає таку присягу: "Я, … волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права » … громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов’язки…; в інтересах усіх співвітчизників…;
Стаття 106. Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; … 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою.