Чомусь мовчить незримий пан
Одвічний батько ревнощів і ран.
Чому ховаєш в хмарах мли
Своє могутнє око ти?
Чому така навколо тьма
У всіх твоїх законах і словах?
І не наважиться ніхто
Плода цього пізнати смак і зло,
Яке в щелепі затискає змій,
І таїну ховає голос твій,
Коли в долонях жінка затискає плід
Важкий, холодний, наче світ...