Жура
Сумно менi,де подiлася воля,
сполохом мрiй,заметаэ жура.
Дiва моя,синьоокая доля,
в мене эдина,бiльш нiкого нэма.
День,мов жебрак заблукав назавжди,
що залишилось-уламки мети.
© Copyright:
Сергей Скугар, 2017
Свидетельство о публикации №217111100372