Пам'яті дружини
Гримаса болю на обличчі
З життєвих страдницьких боїв.
Ось так уже пройшло півріччя,
Яке в самотності прожив.
Сини, невістки та онуки
В опіку повністю взяли,
Спільно ділили біль розлуки,
Родинний затишок звели.
У горі він нас зігріває,
А вдячна пам'ять всіх живить,
Надію й сили посилає
Старому скоротати вік.
Пом’янули рідні й близькі:
Цвинтар, церква, панахида,
Поминальні квіти й свічки,
Твоя світлина благовидна.
Любима дівчина, дружина
В мамі й бабусі розцвіла,
Оберегом дружної родини,
Домашнім вогнищем була.
Смутком пройшли випробування –
Він згуртував і поєднав,
Спадкові виникли питання,
Хто їх не мав, той і турбот не знав.
Хоч скромний та помітний спадок
Внесла родині в оберіг,
Щоб працьовитий твій нащадок
Його примножив і зберіг.
Тож спи спокійно - у нащадків
Є вдячність, розум, совість, честь,
Зі спадком буде все в порядку:
Як повеліла твоя смерть.
Гримаси болю на обличчі,
З розлукою не мирить час,
Став при дорозі, на узбіччі,
Як в інший світ пішла від нас.
Цей біль, можливо, трохи згладять
Події, рідні і близькі.
До кінця віку світла пам'ять
В душі запалює свічки.
Земля пухом. Царство небесне.
А душі - з Богом - в далечінь.
Світлий образ твій не щезне,
До віку буде жити в нас. Амінь.
2.11. 2017р., Київ