Скажу без перебільшення, що ця невелика за обсягом книжка німецького лісника, всього 221 сторінка, найкраще з прочитаного про рослини впродовж мого доволі довгого читацького життя. Ця книжка написана з великою любов'ю до дерев, трав, грибів та тварин, що населяють ліси. Петер Воллебен переповнений любов'ю до ліси і ненав'язлива вчить читача цієї любові. Він показує, що дерева — живі істоти: вони мають емоції, вони допомагають одні одним, вони конкурують, але роблять це значно мудріше, ніж ми люди. Нам є багато чого повчитися у наших хвойних та листяних братів та сестер.
Ліс, як світ; ліс, як громада;ліс, як казка. Людям є що вивчати в світі дерев. Ми доконче не знаємо, як дерева піднімають воду на дуже велику висоту, як вони напувають нею найменший листочок у кроні, який постачає все дерево енергією, що генерується хлорофілом. Ми не знаємо мови дерев, яка могла би оповісти нам багато цікавого про історію нашої планети. Дерева ж бо живуть довго, для них сотні і тисячі років це ніяке не диво.
А чи знаєте ви чому листя має зелену барву, чому в гущавині лісу світло зеленкувате. А чи знаєте ви, що одне найстаріше з дерев світу має вік більший 6000 років, а площа, яку займає це дерево покриває декілька гектарів? А чи знаєте ви, що найбільша жива істота в світі то — опеньок, що мешкає в штаті Ориґон і живе там багато сотень років? Читайте цю книгу і ви багато чого дізнаєтесь. Про дощі, яких би не було, аби не росли ліси. Про те, як дерева засинають і що з ними діється, коли люди позбавляють їх сну. Ви дізнаєтесь якого лиха завдаємо ми деревам, бездумно насаджуючи їх в наших містах.
Книгу видало харківське видавництво КСД. Юлія Микитюк зробила переклад, на мою думку, дуже вдалий. Звісно, не обійшлося, без кількох прикрих редакторських помилок, але це явище звичне для цього видавництва, тому та капка огріхів майже не помітна для нетренованого ока.
Отримав велике задоволення від книги Петера Воллебена, чого і вам бажаю!