У діда Остапа була крайня хата. Далі йшли поля. Назвичай біля його хати зупинялись автівки, щоб спитати дорогу, тай то, коли дід сидів біля воріт. Та й машини через село їздили нечасто.
Дід курив, сидячи на присьбі, коли пес Сірко зірвався з місця, зайшовся лаєм, ціпок задзвенів і натягнувся, як струна. То був старий мудрий пес, який задарма не ворухнеться. Своїх знав і не кидався, лише з підозрою дивися на всіх, хто заходить у двір.
- Кого там несе? – подумав дід і у відповідь йому почувся гуркіт мотору. Через кілька секунд біля двору зупинилась машина. Хлопнули двері и почулись голоси.
- Ей, єсть кто дома? – донеслося з-за паркану.
- Єсть, есть. Зараз.
Дід крякнув, піднявся, схопившись за хворий поперек, покульгав до воріт.
На дорозі, навпроти хати стояла поліцейська машина, біля неї димили цигарками троє хлопців в повній формі, навіть в бронежилетах.
- Здравстуйтє, - привітались вони до діда.
- І вам не хворати. Що, хлопці, заблукали? Як вас сюди занесло?
- Да нєт, дєдушка, ми к вам.
- Арештовувати будете? – пожартував старий
- Посмотрім, - посміхнувся один, схоже головнй. – У вас домашніє жівотниє єсть?
- Повний двір, а що таке? А в кого тут нема? Кури є, пара гусок, коза є. Порося зарізав місяці три тому.
- Да нєт. Кошкі, собакі єсть?
- А як же. Кішка в мене мишей ловить. А пес таких як ви за страки кусає.
- А можно посмотрєть на іх паспорта?
Дід витріщив очі
- Ви, хлопці жартуєте, чи стравді дурні? Який у кішки паспорт? Може вам ще метрику і військовий показати?
Головний похитав головою, мов,зрозуміло.
- Пєтров, давай, оформлять будєм. Дєдушка, по новому закону у каждой кошкі і у каждой собакі должєн бить паспорт, чіп, ошейнік, оні доли бить стерілізование. Гдє ваша кошка?
- Он, сидить на гілці.
Кішка Машка сиділа на яблуні і вилизувала сої під хвостом.
- Так, паспорта нєт, я правільно понял?
Дід пожав плечами
- Чипа нєт, і всякоє такоє, Петров, виписуй штраф.
- Який штраф?
- Стандартний. По всєм пунктам виходить сто двадцять тисяч, вісімдесят копійок. Ето за кошку. Собака породістая? Ну і за собаку столько же. Ітого, двісті сорок с копєйкамі.
- Ну все, хлопці, пожартували й досить. Що треба? Дорогу показати? Так он їдьте до сільради, а там направо і як раз на трасу виїдете.
- Как ваша фамілія? Вот вам распєчатка нового указа со всємі тарифами.
І тут дід зрозумів, що це не жарти. Що це справді приїхали. Нова влада приїхала останнє забирати. Все як раніше. Податок за яблуньку, податок на корову, податок на курей. Бо красти в цій країні було вже нічого.
- Дайте покумеками, сказав дід, повертів бумаги, не читаючи, дістав зигарку, засмалив. Поліцаї терплячи чекали.
- Ну, добре. Кішку вам? Машко, Машко, - покликав дід.
Кішка спригнула на землю, підійшла до старого і стала тертися об ногу, задравши хвоста.
Дід взяв її за загривок, справно перехопив за задні лапи й що сили вдарив кішку головою об стовбур. Мізки вискочили,залишивши на дереві червоно-білий слід. Дід кинув тушку, яка ще смикала в агонії лапами.
- Вибач, Машко, в мене хата менше коштує, ніж цей штраф.
- Что ви дєлаєте? – поліцай відскочив і витріщився за вбиту тварину.
- Нема в мене кішки. І не було. Мишей сам ловив. Що там в вас, собака? Зараз.
Він зайшов у двір, прикрив за собою ворота. Поліцаю стояли і слухали, як скавучить пес. І от він разом стих. Через паркан перелетіла собача голова, підскочила, впала и покотилася до ніг поліцаїв, розбризкуючи ще теплу кров.
Дід вийшов слідом, тримаючи в руці скривавлену сокиру.
- Що хотіли, хлопці? Нема в мене ні собаки, ні кішки. І не було ніколи. Йдіть з богом, поки вас не порубав. Ой, Стійте! В мене ще ж коза є. І кури. І кролів з десяток. Зараз.
-Нє нужно! Остановітєсь! – заверещав в істериці поліцай. Його погляд притягувала відрублена собача голова, як він не намагався не дивитись. Один з поліцаїв забіг за машину і шумно блював.
- Що ж ви робите, падлюки? - дід плюнув під ноги поліцаям і пішов у двір.
- Подождитє, дєдушка. Етіх мьортвих жівотніх нужно похороніть на муніципальному кладбіщє. Іначє штраф двадцять тисяч за каждого. Вот адрес і тєлєфон. - Він кинув на землю візитку.
- Пєтров, хватит блєвать. Давай машину к слєдующему дому.