Химерно у простору складках ховається час.
Тасуються карти долі.
Долівка устелена сіном, а ліжко рядном.
- Доволі - ти кажеш собі в сотий раз.
На волі я був і в неволі.
Не бачив різниці ні там ні тут.
Над річкою верби ростуть, обабіч соші - тополі.
Тут небіясники, там літаки.
Тут відьми, а там ділові кобіти.
Як все вмістити в своїй голові?
І куди все подіти потім?
Потом і кров'ю политі ці схили
Похилі верби внизу над ставком
На горі - ясени і клени
Дванадцять рядів винограду
На межі - глід і терен
Під дерням копни, знайдеш жужіль
Була тут колись кузьня в Івана,
А ще раніше стіна Граду,
Бирючого городища.
Тут вітер часами свище, ухкає сич, співають русалки
Виходять на лов опирі, полюють вужі з кажанами.
Живуть, як хто, як може
в долині Росі та на Горі Божій
І я живу, в медитації, рівновазі, йозі
Слухаю музику, поглинаю її, стаю коливанням_світлом
-Що є звільненням Божим?
-Невагомість.
-Що є мудрістю Божою?
-Невагомість.
-Що є любов'ю Божою?
-Невагомість.
Усе з нічого: нерожденне, несотворенне, вічне і невловиме.
Пірни в етер, пройди крізь вогонь і воду
Сідай на теплу землю і дихай
Смакуй повітря
Прану його
Напувайся безсмертям
Чуєш, як вібрує небесна чакра?
Посилай у неї Велику Мантру
Матір Земля проростає крізь тебе
Інжирним деревом чи кущем калини.
Корінь - в землі, стовбув - в повітрі, цвіт - на небі
Плоди - в тобі.
Поринай в спокій.
Прокидайся у сон_яв
Ти - воля.
Ом, падме мані, хум!