Спочатку йде закон, а потім заповіт. Заповіт - це обіцянка. Вона не залежить від факту оформлення згідно із законом. Обіцянка характерна тим, що її доведеться виконувати. Або дати відповідь, чому не виконував. Строгість осуду залежить від того, з чого людина стартувала. За межами людського пізнання знаходяться певні сили, які діють на людину незалежно від того, вірить вона в їх існування чи ні. Відчуває чи ні. Спілкується з ними на несвідомому рівні людина все одно, незалежно від своєї віри і сприйняття світу. Навіть уві сні. Несвідомий стан однаково добре повідомляє, що ковдра зісковзнула і тілу холодно. Легкі будять сплячого, посилаючи в мозок сигнал про те, що в закритому купе потяга нічим дихати. І людина, ледь відкривши очі, знає, що треба відкрити двері купе і попросити сусіда випрати шкарпетки. Спробуйте мені довести, що контроль над дійсністю здійснює закон виховання і гігієни. Виховання - об'єктивний історичний процес. Через виховання можна стикнутися з тисячами тисяч, «тьмами тмем» людей, що жили до нас. Мені хочеться думати, що не я одна вирішую свої проблеми і записую свої думки. Хочеться думати, що до мене так робили інші. І зараз, вникаючи в мудрість коренів, мені подобається усвідомлювати, що в галереї досягнень під назвою «Особистий сумний досвід» моя свідомість займає окрему нішу. Або соту, як у вулику у бджілок. Але, всього лише, один осередок серед безлічі собі подібних. Ці роздуми наводять мене на думку про те, що так стають громадянами світу. І ще можна стати громадянином неба. Досить припинити думати і вболівати виключно про земне. Хоча, якби в світі залишитися в поодинці, то все втратить сенс. Хто оцінить мої досягнення? Хто вкаже на помилки?
Пагорби всіх країн, єднайтеся! На одному з таких пагорбів, багато років тому, я лежала на землі, сховавшись морськими водоростями, і твердила три доби поспіль: хочу в ангели. Не може бути, щоб це був єдиний на землі пагорб. Інакше звідки б у світі взялося так багато ченців? Ченці - ангельська подоба. Ченці думають про небесне. Ченці - громадяни неба. Молитва ченця здатна прихилити небо. Для того, щоб не парити в ілюзіях, монах повинен знаходитися в місці сили. Де це місце? Куди бігти, коли відкриті всі двері? В небесній державі немає дверей, немає входу і виходу. Вхід і вихід - це причина і наслідок. Наслідок має початок-причину. Причина - нескінченна. Місце сили завжди там,монах прикладає силу. Серафим Саровський молився на камені. Може пора витягнути зі свого серця «скам'янілу нечутливість» - наслідок причини - ураженої гордості. Та кинути своїм горем об землю, та впасти на камінь своєї злості, та починати просити небесного громадянства: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного» ...