Дрiбницi

Андрей Кд Лаврик
Я й моє кохання – все тобі дрібниці.
А для мене кожен подих твій - як диво.
Цілий всесвіт падав у твої зіниці,
Й розчинявся в них він, й чатував звабливо.

Ми сиділи поруч на нічній зупинці.
І чогось чекали. Не автобус, звісно.
Я й моє кохання – ми тобі чужинці.
Й оточила світ наш темрява зловісно.

Що є наша пам'ять? То різновид страти.
Це лише колекція різних видів болю.
Тому ти навчила серце забувати.
Щоби не тягати лихо за собою.

Поцілуй востаннє.
Й по домівках. Згода?
Я, й моє кохання.
Ти, й твоя свобода.