Мури

       «Вічності ти передав, що вічне
        А землі, що земне…»
                (Богдан-Ігор Антонич)

За мурами осіннього ранку
Я – палій Залізного Дому*
Запалюю пожежу світанку
Після буття ставлю не крапку – кому,
Несу в торбі новел ротації,
De morte post scriptum:
Хмар білих пухкі асигнації
Ave – торішньому листю,
Ave – років намисту,
Ave – м’яким килимам моху,
Ave – богам ранкового холоду!
Сьогодні зелені пагорби
Я складаю в мішок аґоній,
Я співаю: «Gloria!»
Забутому сну фантасмагорій,
Я співаю готичним замкам: «Neo!»**
І хочу, щоб двері нового дня
Відкривали бджоли (гудуть),
Кам’яних вуликів неоліту (грядуть) –
Менгірів – знаків, дольменів – порталів.
Хочу аби
Над черепицями старих селищ галів
(Вибачаюсь, народу Фір Болг***)
На островах Арран (мій борг)
Сліди доби:
Чорними блискавицями
Серпокрилими птахами**** летіло Neo –
Словами-лицями
Словами буття.
Чи то забуття…

Примітки:
* - ну, скажімо Залізний Дім підпалив не я, а король Ірландії Лабрайд Лонгсех (часи правління 379 – 369 роки до нової ери) – як тільки його не називали: і Лабрайд Мореплавець, і Лабрайд Вигнанець, і Лабрайд Заброда… Залізний Дім підпалив саме він, а от пожежу світанку… Це моя робота. Щоденна. А те, що я палій Залізного Дому – це я так сказав – для красного слівця.
** - хочу щоб все нині починалось на «нео»: неоліт, неоген, неон, неоантропос - неогомо, неохронос і неохорос. 
*** - це був народ, що поклонявся Болгу – богу блискавки. Те, що це був «народ мішків» - злий наклеп. Мій борг перед Ірландією – писати про людей минулих епох. Хто ж про них напише, якщо не я…
**** - біля замку Грануайл – замку королеви піратів  Грайнне ні О’Майлле в графстві Мейо є колонія птахів чорних серпокрильців. Як приходить літо вони літають там чорними блискавицями…


Рецензии
За мурами осіннього світанку
Він запалив пожежу в замку. Ні!!!
Я помилилася – вночі читала
То – він спалив колись Залізний Дім... Хоча!...
Й від цього нижче в (*) зірочці
Він відхрестився... На короля... ов-ва!!..
Лонгсеха Лабрайда Заброду все списав...
„Для красного слівця” – як він тоді сказав... мені?

Але

Вигнанець Лонгсех, він же Мореплавець
Часів правління 370 В.С.
De mortem… Gloria… & … Ave Грейс О’Мейллі...
Не хочуть забуття герої всіх епох. І...
піднімУ томУ я чорних серпокрильців,
як бджіл з розбитих вуликів Фір Болг
і черепиці їхні протаранимо ми...
на мому „нео”острові Арран

P.S. наші закарпатські ластівки зимують разом із Вашими серпокрилими - десь у Марокко, і кожен рік приносять на хвості різні історії з Європи

Серафима Куцык   22.04.2018 03:30     Заявить о нарушении
:-) Дякую за такий цікавий відгук! У Закарпатті теж колись жили кельти. А згідно ірландських легенд Скіфія - прабатьківщина ірландців... :-)

Шон Маклех   08.05.2018 13:32   Заявить о нарушении
Так тут (в Карпатах) навіть є слова "зкельтувати", "покельтуємо" - значить "підіб'ємо підсумки", "зведемо баланс", "підрахувати"

Серафима Куцык   08.05.2018 14:13   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.