А літо все ж та ляснуло дверима,
Що аж в лісах розсипались гриби…
До осені щось наостанок грима
Аж блискавиці крешуть із губи!
Іди вже, лихо, саду половину
Понищили спочатку холоди,
А потім задощило, закрутило,
Лиш серпень трохи серце відігрів…
Вже синім всі дороги задимило,
Вже стеляться тумани від води,
Вже ластівки, лелеки відлетіли…
А ми ждемо знов літа… для бабів.
От тільки небо – мов безодня синя,
І пахне в хаті, з печі, від грибів…