Вже котру ніч я бачу дивний сон. Кімнату з однією стіною. І двох істот.
Перша - це дівчина. З крилами і німбом. Неначе ангел. Але одіта в чорне і очі горять, як у диявола.
Другий - це хлопець. З рогами і хвостом. Але на ньому біле, а в очах доброта і надія.
І котру ніч я бачу їх двох. Вони стоять з обох боків стіни яку ні обійти, ні перелізти. Вона є чорна, немов сажа. І не почути нічого через неї. Вона немовби поглинає всі звуки. А вони стоять і дивляться в неї. Кожен зі свого боку. Бо знають, що з іншої сторони їх хтось чекає. Бо вірять.
І нехай один із них ангел, а друга демониця. І нехай не бути їм разом. Вони не підуть.
І кожен раз я бачу якусь зміну. Чи то роги в Нього стають менші. Чи то в Неї частина одягу стає білою.
І я вірю теж. Вірю, що в одну ніч вони все таки будуть разом. Бо хочуть цього.
І не втече ніхто із них. І не піде.
Кожну ніч я бачу дивний сон.
Про ангела і демона...