З снігу,з снігу ти,примаро
І на серці тяжко стало,
Легко,мабуть,вже не буде,
Лиш морозом душу студе.
Студе,студе і не гріє,
В небі тьмяне сонце тліє.
Вітром зимним,вітром віє..
Хай мої думки розвіє!
Хай собі візьме печалі!
І без них я піду далі.