Тихо,тихо,все так тихо...
Як ніколи,аж тепер
Виграє на струнах лихо,
Грає все на свій манер.
Спершу тихо,як належно.
Я у музиці тій щезну,
Щезну,як і ті слова,
Як і мова та моя;
Мов тверда,та ні крихка,
Мов одвіку я хитка.
Похитнулася та й впала,
Защеміло й заспівала.
Мов те лихо колисала,
Чашу яду випивала.
І як випила-зраділа:
Стала вся земля так біла,
Потім сіра,потім чорна,
Потім музика мажорна,-
Вже на світі не одна,
Он де музика моя!
Ні не вип'ю чашу горя,
Випю радощів до дна,
Бо одне на світі лихо.
Та й одне моє життя!