***
Поїзд мчався над рікою,
Над спокійною нічною…
Її велич чарувала!
З почуттям палким нестримним
Подумки я цілувала
Річки тіло темне-зимне.
З ніжністю води торкалась
Річки сильної моєї,
І текли легкі цілунки
Вниз кудись за течією.
Може, тихою ходою
Аж до Збруча доберуться,
Випаруються в хмаринку
Й дощиком дрібним проллються.
А одна дощу краплинка
Передасть тобі дарунок:
То на твою щічку ляже
Мій вологий поцілунок!
Над нічним Дніпром
мчав поїзд.
Промайнув і щез в метро.
А у небі вже збирався
не зимовий теплий дощ…
17.01.2014