Щойно я додивився фільм "Больше, чем друг" (2017). Настрій піднесений. Можна сказати, що це банальна романтична комедія, якби... Якби не назва.
Але спершу я розкажу, як мені спалося. Ця ніч була незвичайною, - тобто, не такою, як інші, - точніше ранок...
Ніч пройшла жахливо. По-перше, я довго не міг заснути: груди розривала туга за Дариною. Хотілося кричати, гукати її, але не було упевненості, що вона чує мене зараз, тому я закричав до бабусі: "Бабушка-а-а-а!"... Я знав точно, що бабуся мене почує обов'язково. Тому, погукаши її, я сказав їй тихо: "Допоможи."
І після цього я швидко заснув. Але коли прокинувся вранці - рівно о шостій годині - то було таке відчуття, ніби зовсім не спав: почувався страшенно втомленим, і дуже хотілося спати.
Я увімкнув Скайп, щоби подивитися, чи Дімка онлайн, чи ні. Виявилося, що онлайн. Я пишу:
- Доброго ранку. Ти вже не спиш, чи ще не спиш?
Він тут же відгукнувся:
- Я ще не сплю) А ти щойно прокинувся)
- Ясно. Тоді лягай спати совушка.
Діма:
- Як спалося??
- А я здається ще теж подрімаю, бо схоже що не виспався.
Діма:
- Та ні, я ж на денний режим переходити збираюсь)
Я:
- Спалося як попало. Ніби й спав, але стільки снів снилося, що здається, що зовсім не спав. А що снилося не пам'ятаю.
- Ахаха у мене теж таке часто буває. Гаразд, давай лягай досипати...
- Таке відчуття, що цілісіньку ніч дивився кіно, і тепер голова болить, очі опухли від втоми - коротше, мені не сподобалося так спати.
На цьому я вийшов зі Скайпу, і знову відкинувся на подушку, щоби спробувати заснути ще.
Аж раптом відчув, що у мене з'явилася ерекція. Я насторожився, бо давно не відчував подібного. Тим паче, що подібним чином мій організм реагує тільки на Дарину... Я зрозумів, що вона подумки поруч зі мною у цю мить... Закрив очі, і потягнувся її шукати... Потім мої губи самі відкрилися, і зустріли поцілунок: я зрозумів, що знайшов її... З цієї миті я почав дихати... Дихати нею, вдихати її, і відчувати, як усі пори мого тіла разом відкрилися, і теж почали дихати. Втома почала виходити через них, а свіже повітря - входити у моє тіло, і оновлювати його... Ми обіймалися ніжно, пестили одне одного, не припиняючи довгого поцілунку... Втома виходила з мене, я наповнювався свіжим повітрям, і ставало дедалі краще і легше... В якусь мить захотілося повернутися і лягти на живіт, я відчув, як її долоні легенько пройшлися по моїй спині, починаючи від шиї... Ці доторки діяли як легенький масаж, який розслаблював усе тіло... Я розслабився, затих... І заснув.
Спав глибоко, декілька годин. А коли прокинувся, то почувався значно краще і бадьоріше: я відчув, що тепер нарешті дійсно відпочив. Хоча і не до кінця, бо насправді було би добре повторити ще раз те, що було, але - і так теж добре, бо це краще, аніж зовсім нічого...
Хотілося спати ще, і я погукав Дарину знову, - але зрозумів, що вона зараз у цю мить чимось заклопотана, якимись домашніми справами; і що вона і сама була би рада знову повернутися у мої обійми, аби насититися спокоєм разом зі мною, - але треба працювати, не відполікатися...
І що я ще зрозумів цього ранку - що вона теж так само дихає мною, як і я нею...
Хочеться спати ще, хочеться відпочивати у її обіймах ще, хочеться пити з її губ ще... Але зараз день, мушу чекати вечора.
Між тим то дрімаю час від часу, то вмикаю фільм, трошки дивлюся, ставлю на паузу, знов дрімаю, потім знов вмикаю, дивлюся... Так я подивився фільм "Больше, чем друг" (2017). І подумав: що я точно так само був цілих п'ять років для Дарини усього лише друг, але виявилося раптом, що я їй більше, аніж друг...
15:00, 14.07.2017
Кар'яле Оттуас Лібертус