Близько тижня тому я познайомився і подружився з двома цікавими людьми: з Оксанкою А., та Дімою Б.
Спершу я познайомився з Оксанкою, потім через пару днів з Дімою. І в той же день познайомив їх між собою. Оксанка з першої миті полонила серце Діми, а Діма одразу ж сподобався Оксанці. Так я став їхнім сватом. Тепер ми дружимо утрьох.
А Оксанка, у свою чергу, познайомила мене зі шпанкою та йоштою.
Шпанка - це, як виявилося, схрещені вишня з черешнею. По формі вона схожа на вишню, тільки дрібнішу, здичавілу, але кольором вона червона, більше схожа на недозрілу вишню. Хоча, на смак вона не схожа ні на черешню, ні на вишню, а значно більше нагадує нашу клюкву, хіба може не настільки кисла, а трохи м'якша. Та й кольором вона дійсно як клюква. Асоціація була кумедна. Викликала приємні емоції.
А сьогодні Оксанка познайомила мене з йоштою. Вийшло кумедно:
Я грів собі чай, коли вона наблизилася до мене близько, і тихо спитала:
- Йошту будеш?
- Що? - не розчув я.
- Йошту будеш?
- Що? - ще раз перепитав я, бо не зміг ідентифікувати слово.
- Йошту!...
Я замовк на секунду. Зрозумів, що вона сказала якусь досі незнайому мені назву:
- А що це таке?
- Давай сюди тарілку.
Я подав тарілку, і виявилося, що у руках у Оксанки півлітрова баночка. Вона відкрила кришку, і на тарілку посипалися чорні ягоди.
- О, так це смородина! - кажу я.
- Ні, це йошта.
- А в чому різниця?
- Це смородина схрещена з агрусом.
- О-о?... - здивувався я.
- Це з мого саду, з дому, - похвалилася вона. І тут же стала пояснювати: - Тільки вони дрібненькі у цьому році, а раніше були крупні, як черешні. - І показала на пальцях, скрутивши невеличкий бублик.
- М-м? - здивувався я. Насипав цукру на ягоди, розмішав, і став куштувати. На смак виявилося щось середнє між агрусом та брусникою. Сподобалося, та викликало ностальгію...
20:44, 28.06.2017
Кар'яле Лібертус