Русский перевод талантливого российского писателя, не знающего украинского языка, Виктора Улина.
http://www.proza.ru/2018/10/08/350
Мені болить, душа палає,
За що народ наш так страждає?
За що вмирають наші діти,
Які могли б щасливо жити?
Чому маленькі школярі
Не ходять в школу взагалі?
Тому що бомби скрізь летять
І материнський чути плач.
Розруха – оком куди кинь,
Мені нагадує Хатинь.
Стоять одні там димарі
Лиш Храм Господній не згорів.
Весна пройшла, уже четверта,
Літають «гради» так відверто…
Коли ж настане теє літо,
Щоби спокійно стигло жито?
І скільки буде ще тих зим?
І кров’ю зрошених снігів,
Відколи ллється, мов рікою
Вона з братів та із синів?
Чому покою нема їм,
Що в Україні інший гімн?
Що вона бореться за право,
Щоб існувати як Держава?!
Мені болить, душа палає...
Чому народ наш так страждає…
12 06 17 (Фото із інтернету, велика подяка автору)
Русский перевод Виктора Улина
Душа болит. Душа пылает.
За что народ наш так страдает
И снова гибнут наши дети?
Им счастья нет на этом свете.
Остыли стены школьных классов.
Сквозь града свист и гром фугасов
Учитель слышит у дверей
Лишь плач несчастных матерей.
И всюду клин, куда ни кинь,
Набата звон и вновь Хатынь.
На лес из обгорелых труб
Глядит Христос седой, как труп.
Пришла четвертая весна,
Но нет ни отдыха, ни сна.
Когда же мы низвергнем ложь,
Чтоб в поле мирно спела рожь?
Когда в наш дом придет покой?
Не будет литься кровь рекой
И мать не похоронит сына?
За что страдает Украина?
За то, что ею флаг храним,
За то, что свой играет гимн,
За то, что борется за право
Земле на карте быть державой?
Душа болит. Душа рыдает…
За что народ мой так страдает…
7 октября 2018 года