За останні шість років я дуже часто питав у свого серця, де хотів би жити фізично. Маю на увазі населений пункт. Я вибирав між селами та містами Карелії, і не міг обрати, бо мені вони усі були однакові. От, якби поподорожувати Карелією, та обрати очима... Тоді би вибрав.
Між тим, я подумки продовжував тужити за Львовом... О, Львів! Для мене ти кращий за Париж. Навіть у ті дні, коли я думав покласти на себе руки рік тому, то я думав так: от, заїду до Алекса, а потім сяду на наступний потяг, та поїду до Львова... Щоби побачити його востаннє.
Я не знаю, чому моє серце прикипіло до нього, та ще з першого погляду, з першої хвилини. Але досі пам'ятаю той день, коли я вперше вийшов з вокзалу та ступив на Привокзальну площу... Мені здалося, що я потрапив у казку.
Майже цілий день я блукав містом, не в змозі закрити рота від захвату... Я був зачарований Львовом. Просто зачарований... Я пробув у ньому два дні, і пам'ятаю, як тоді подумав: "От би як я хотів у Львові жити колись!..."
Потом ще до нього повертався кілька разів. Блукав містом, закоханий у нього. Взнав, що Львів ділиться на два міста: на Старий Львів та на Новий Львів. Новий Львів мене не вразив: звичайнісіньке місто, яких тисячі чи мільони. А от Старий Львів... То казка.
Пам'ятаю, як блукав вулицями, ринками, виставками... Неспішно роздивлявся картини, деякі сувеніри брав у руки, щоби роздивитися ближче. Мені так хотілося увезти з собою в руках принаймні крихітку Львова... Але так тоді і не купив нічого. Не тому, що не сподобалося, і не тому, що не було грошей. Просто зрозумів, що, дивлячись на цю річ, яку триматиму в руках, я кожен раз згадуватиму про Львів, і тужитиму за ним... Мені буде боляче тримати ту річ у руках. Тому нічого й не купив... Бо хотів би повернутися у Львів колись назавжди... Повернутися, поселитися в одній з тих тісних квартир, - у будинках, які приліплені одне до одного, - і просто жити... Виходити з будинку кожен день, ходити на роботу, повертатися додому, ходити на ринок, купувати продукти, повертатися додому... Ходити у театри та філармонію, і повертатися додому... Я закоханий у це місто.
Мені так хотілося би побувати у ньому принаймні ще раз... Але волів би залишитися у ньому назавжди. Дихати тим повітрям щодень, ходити тими вулицями, тими крамницями, тими кав'ярнями... Звертатися до людей зі львівським акцентом, та слухати львівську гвару...
Коли я мрію про Львів, я стаю щасливим...
06.06.2017, 09:16
Кар'яле Лібертус