Нас обох підкосила анемія.
Я кажу на тебе: "Здихлик!" - і сміюся.
А ти у відповідь сумно посміхаєшся: "Тобі смішно..."
Так, мені смішно. А що може бути ще смішніше, аніж цілісінький день валятися у ліжку, та тихо помирати? Що може бути ще смішніше, аніж озиратися на усі мрії, які так і не здійснилися?
Коли ти зляжеш як і я, не в змозі піднятися з ліжка - я буду сміятися з тебе: "Кленовий листочок!"...
А коли ти ослабнеш настільки, що не зможеш поворухнути і рукою, я буду сміятися з тебе: "Ковбаска!"
Але, скоріше за все, у той час я буду сміятися десь зверху, з небес...
Бо що може бути смішніше, аніж мрії, які так і не здійснилися?...
Я люблю тебе.
06.06.2017, 05:33
Братіс