Сповидь пидстаркуватого молодика

Людмила Гуменюк
3.   Природа  и  любовь
(1963-1968 г. 1988-1996 г.)
   
Не маю брів чорних і карих очей,
З роками менш чую ласкавих речей,
Душа залишилась така ж молода!
Хоч моя чуприна вже не золота!

Згадаю літа молодії свої,
Водив не одну дівчиноньку в гаї,
В коханні своїм  не одній присягав,
От, добре я, хлопці, тоді погуляв!

А що нині, жіночки, маю робить!
Коли в гаманці моїм і не дзвенить!
Нема  вже зубів, але хочу любить,
Агей жіночки, всі до мене ходіть!

То що ж мені, браття робити  тепер,
Дивитись на жінок, як лише на сестер?
Не хочу і все! що мені не кажіть!
Мій дух молодий, він ще хоче пожить.