Сьогодні твій День народження...
На годиннику у мене зараз 05:03. Я вже прокинувся, - можливо, вже півгодини тому... І думаю про тебе.
Захотілося написати тобі листа, - так, ніби ти його прочитаєш вчасно... Ніби ти взагалі його прочитаєш...
Привітати? Ні... Я не хочу влаштовувати пафосу з твого особистого свята. Вітати не хочу... Просто хочу сказати тобі, що я пам'ятаю, що сьогодні твій День народження. І тому я сьогодні зранку лежу у своїй постілі, і думаю про тебе...
Думаю з теплом.
Думаю з вдячністю за те, що ти з'явилася у моєму житті.
Пригадую ті прекрасні моменти, які ми провели з тобою у ті дні... Особливо ніч на 11-е травня. Та сама ніч, яка стала найкращим подарунком для мене, але й одночасно стала днем втрати тебе. Бо ти злякалася на ранок і втікла...
Не знаю, чи святкуєш ти свій День народження сьогодні. Але я не святкую. Бо мені не вистачає тебе поруч... Без тебе твій День народження мені не святкується, бо він для мене більше схожий на поминки тебе. Так само, як я досі святкую День народження мого батька: кожен рік 9-го грудня, хоча його вже 11 років немає серед живих, і ще довше я його не бачив, не отримував від нього жодних звісток... Але продовжував по-особливому зустрічати ранок 9-го грудня. Бо в цей день народився колись мій батько... Єдина на світі людина, яка мене кохала по-справжньому. Яка навчила мене кохати так, як я кохаю тебе.
І саме тому ти втікла... Саме від такого кохання.
І я не тримав. І не тримаю. І не вмію тримати... І не знаю, чи це треба уміти. Вважаю, що не треба... Бо якщо людина не хоче бути поруч - то хіба втримаєш у полоні її?... Все життя слідкувати, та боятися, аби не втікла, не зрадила... Замість того, щоби довіряти... Ні, такого щастя мені не треба. Тому і відпустив, не тримав ані секунди... Хоча мені тяжко без тебе. Дихати.
Я не можу тобі нічого подарувати у твій День народження. Хіба що свої сьози, які самі течуть з очей. Але хіба ж то подарунок... Тому у мене немає свята у Душі. Тому я не хочу тебе вітати. І навіть побажань у мене для тебе немає... Я не знаю, що тобі бажати. Я не знаю, що ти хочеш... Тому й не бажаю нічого.
Хоча, якби у мене спитали, чого хочу я сам собі у цей день - то я би одразу сказав, що хочу, аби ти повернулася. Залишилася назавжди. І хочу йти далі...
Більше я не знаю, що написати. Тому ставлю крапку. У цьому листі...
05:22, 01.06.2017
Кар'яле Лібертус Свідок