Останні дні мене особливо вимучив кашель. Вчора коли подзвонив Алекс, то я майже усю телефонну розмову прокашляв. Було жаль, що він мусив оце слухати, замість моєї звичної посмішки...
Очевидно, що фітосед не дуже допомагає. Так, трохи він заспокоює, можливо, але він не здатний втамувати напади кашлю, чи попередити їх, звільнити мене від них. Серце стукає з тяжкістю...
Намагаюся не думати про тебе. Якщо відпустив - то ж маю відпустити і в думках... Зайняти свою голову чимось іншим. Обманути свій розум... Але серце не обманеш: йому тяжко, і у мене від цього серцеві напади, та напади кашлю. За останні дні мене кашель просто вимучив...
Мій розум може не думати про тебе, заповнювати думки тисячою речей, але серцеві тебе не вистачає, серце думає про тебе... Йому тебе не вистачає, не вистачає дихати тобою, йому не вистачає кисню...
Пишу тобі листи, які читають інші люди... Пишу листи, які читаєш не ти. Гірко... Але ж я відпустив тебе. Ти вільна... Лети...
Вчора кашель дощенту вимучив мене. Стало легше тільки коли я признався сам собі, що мені не вистачає тебе. Не вистачає дихати тобою...
Тому, коли ліг спати, то притулився подумки до тебе... Подумки обійняв тебе, віддавшись своїм почуттям та бажанням. І мені стало легше, мені знову задихалося... Вранці я прокинувся з почуттям свободи у грудях, кашель минув, ніби й не було. Серце знову стало майже непомітним, і стукало значно легше.
Як же мені не вистачає тебе, якби ти тільки могла уявити...
Я владний наказати своєму розумові не думати про тебе. Але не владний наказувати не думати про тебе серцю, не владний наказувати йому не хотіти дихати тобою. Не хотіти дихати... І коли воно задихається, я можу ігнорувати деякий час причини, зосереджуючись усього лише на констатації факту: воно задихається... І намагатися заспокоювати його іншими способами: пити фітосед, наприклад... Але по-справжньому воно заспокоюється лише тобою... Бо ти мій Кисень. А кисень не замінити ні фітоседом, ні будь-якими іншими ліками, бо коли не вистачає кисню, то треба лікуватися саме киснем, а не вигадувати інші способи. Хоча звісно, надія не полишає знайти ліки, які не торкають твоєї свободи...
І я знову думаю про тебе. Знову тулюся до тебе подумки, знову без тебе чахну, знову чахну від власних думок про те, що можливо ми ніколи не будемо разом, можливо ти ніколи не повернешся, не напишеш...
Вчора почав дивитися фільм "Поющие в терновнике". Хотів знайти україномовну версію, але не знайшов. Мабуть, ще не переклали...
Робота вся валиться з рук.
07:26, 26.05.2017
Кар'яле Лібертус
Копія посту: http://blog.i.ua/user/3492721/2018928/
Мітки: 2017, братіслав лібертус свідок, дарина, хроніка, шукаю людину