Єдине, у чому ти можеш виграти у цьому житті – то є лиш те, яким ти лишишся у пам’яті та думках інших. Добрими будуть ці думки чи лихими. Що ти привнесеш у чиєсь життя – радощі чи тугу, зради чи надію. Ти думаєш мати вигоду у вигляді, наприклад, грошей? Але ціна, яку ти «заплатиш» за ці гроші – обравши надурити когось чи зрадити, чи завдати біль, аби їх отримати… та зауваж: гроші, вони ж потратяться. Рано чи пізно. А у пам’яті людини ти лишишся – може й до скону. Й до скону тебе будуть поминати – лихим словом, нелагідним – чи заслуговуєш на інше, брехунець та шахрайчик? Й сам підсвідомо розумієш: та звісно, що ні. Або, може, гроші то є занадто низько для тебе, занадто примітивно – але зауваж: мілка людина, вона ж мілка в усьому, вона ладна заради десятки порушувати своє слово, брехати й шахрайствувати, вона ж – заради швидокоплинної втіхи, раптового капризу - ладна зраджувати тих, хто тримав її за руку й зігрівав роками. І вона знову буде марити вигодою – адже, може воно й вартує, - міркуватиме… її каприз – сльоз іншого? Вартує? Точно у цьому впевнена?
Певно, це спокуса, велика спокуса й велике випробовування – на шляху можливих вигод мати силу не схибити, не піддатися… А вони ж, спокуси, он, з усіх сторін, куди не глянь – там збреши – матимеш зиск, там відмовся від своїх слів – піднімешся вище, там зрадь – матимеш щастя.
То справді є вершина? Справді є щастя? І чи така значна твоя вигода, невже ті копійчини, або гривні, та навіть сотні – вартують того, аби заради них відмовитись від своєї людськості? Чесності? Честі? Та, певно, це надто забуті й непотрібні у наш час слова, надто.
А висота? Твоя вершина, на якій ти сидиш – окрилена, вдоволена життям, а ще твоє щастя – щастя, яке ти гладиш по скронях, готуєш йому бутерброди, переповідаєш сюжети мультиків – воно вартує сліз інших людей, крізь які ти обрала пройти, аби мати? Лиш заспокоювати себе, буцімто: а що я до їхніх сліз, не знала ж, не відала. Та що вже з того. Вже відаєш, підсвідомо відаєш – нажаль, та програла. Бо єдине, у чому ти можеш виграти – то не вимінювати свою чистоту на швидкоплинні втіхи. Обирати вічне.