Солов’ї
Солов’ї в чернівецькім гаю,
В час нічний, не давали заснути,
Зачаровану душу мою
Намагалися сколихнути.
Пробудити її до життя,
До кохання, що більше за світу.
І роз’ятрити почуття,
Заронити зернятко піїта.
В парку Пушкіна солов’ї,
У духмяних акації гронах,
Супроводжували мої
Тихі співи романсу з балкону.
А тепер, тільки сонце зайде,
Тьохкотіння в вечірньому часі
Потихеньку мене проведе
До поетів і муз на Парнасі.