Перець для ванкiва та шiсток

Темнов Михаил Юрьевич
Частина третя: «Перець» для Іванківа та «шісток»

Початок:
Частина друга: http://www.proza.ru/2017/05/12/2169

Почнемо із протоколів допиту свідків – «піджаків», з якими я мав можливість ознайомитись. Їх вісім. Всі особи з одного і того ж самого села Астей Берегівського району. Хто учні старших класів, хто безробітні. Усі за національністю угорці. Сім чоловік української мови взагалі не розуміють. Усі вони про перевезення контрабанди для замовника товару нібито дають майже ті ж самі покази. Підкреслю, не знаючи української…
Протоколи складав слідчий  Кемінь В.В. Брав участь  та складав протоколи й підписував їх безпосередньо і в. о. заступника начальника Роман Ісак. В них  зазначається прізвище водія буса, який перевозив товари, в окремих випадках ім’я Олег. В одиничних – прізвище Олега Новачука.
Є протоколи, в яких свідки зазначають номер телефону 0505065916, з якого їм дзвонив Олег. Але його прізвища не називають. Є свідчення, де свідок конкретно говорить, що йому дзвонив Олег Новачук. Але при цьому вказується номер телефону 0505065916, який йому  не належить і ніколи не належав, а належить Олегу П., який працює на круту  фінансову структуру.
Найцікавіші покази, як свідок, дала пані Моніка Дем’ян, яка краще із усіх розуміла українську мову і замість перекладача зачитувала протоколи усім свідкам. Саме її, в порушення вимог законодавства,  допитував не слідчий, а сам Роман Ісак. Вельми цікава обставина.  Із якого часу пан Ісак став працювати слідчим? І чи має він право це робити?
На це відповідь має дати перевірка, яка повинна з’ясувати за яких обставин  з’явилися такі  дивні протоколи і з якої зацікавленості такі персональні допити.
Є припущення, що слідчий в тій ситуації відмовився напряму фальшувати покази проти Олега Новачука, що врешті-решт рятує його від більш негативних наслідків під час службової перевірки. Але за надиктовані покази, які непрямо підводять на Олега Новачука, йому доведеться відповісти.
Але повернемося до пані Моніки Дем’ян, з якою довелося зустрітися та поспілкуватися.  Але спочатку про неї. Це проста жінка і до того ж із чоловічим характером. Про таких кажуть: палець в рота не клади. Такою її зробило життя, в якому вона бореться, як може, за кращу долю своїх дітей. І тому стала «піджаком», отримуючи за одну ходку усього 50 гривень, адже дещо осідає ненажерливим митникам та прикордонникам. Не важко підрахувати, скільки разів в день їй потрібно мінімально перетнути кордон із товаром, щоб заробити, в розумінні «слуг народу», ту копійку. Мова про більше  навіть не йде. Відпрацьована система не дасть, по суті «рабам-піджакам», вийти із цієї залежності, яка вигідна тим, хто вище неї.
Мені розповіли одну історію про  одну із трагічних сторінок її родини. Дитина зламала руку, і в дуже незручному місці – в суглобі. В Україні зібрали як могли, але  невдало. Довелося їхати на операцію до Угорщини. Там, як могли,  виправили помилку українських  лікарів, але  кожного року, поки росте дитина,  потрібно їхати до Угорщини та ламати кістку й нарощувати її. І все це гроші, не тільки психологічна травма для дитини, але і больова. Але питання в іншому. Жінка ставить руба: хто за це відповість? Тиша! Тому із нею було усім приємно спілкуватись. На неї пробували наїжджати та шантажувати правоохоронці, але вона дала їм дуже  різку та  аргументовану відсіч. І ті відшилися, адже якщо вона заговорить, то мало нікому із правоохоронців не буде… Однак  повернемося, як кажуть в народі, до наших правоохоронних «баранів», чи то «ішаків».
Пані Моніка Дем’ян в протоколі, який  складав  особисто Роман Ісак говорить, що їй дзвонив Олег Новачук. Жінка дає номер телефону, і  пояснює, що він належить Олегу Новачуку. Але реально він належить все тому ж пану Олегу П. Це майже єдиний випадок, в якому безпосередньо свідком вказується на Олега Новачука, наводиться «його» номер телефону.   
А далі було ще цікавіше. Пані Моніка Дем’ян під час зустрічі з адвокатом родини Новачуків 9 травня 2017 року пояснила, що всі прізвища, а саме прізвища водія автобусу та Олега Новачука,  їй було продиктовано Ісаком Романом. На це вона йому заперечувала, казавши, що з такими  людьми вона не знайома й таких прізвищ не чула. Однак Ісак Роман сказав: «Зато вони усе знають».
11 травня 2017 року під час зустрічі з адвокатом свідок Моніка Дем’ян на відеокамеру з письмовим відібранням пояснення повідомила, що всі покази, які давала вона та інші свідки в прокуратурі області,  були отримані із застосуванням погроз та фактично надиктовані під запис.
Також жінка розповіла, що 2 лютого 2017 року, у вісім годин ранку до неї  в оселю та в оселі інших «піджаків» без санкції суду вдерлися оперативні працівники  Закарпатського ДСБЕЗ та забрали в місто Ужгород, хоча казали, що везуть в м. Берегово. При цьому не дозволили навіть повідомити про від’їзд родичів та неповнолітніх дітей. 
З міста Ужгород Моніка повернулася в 17 годин, заставши своїх дітей на подвір’ї. Того дня падав дощ із мокрим снігом. Передати ключі від будинку в неї можливості не було. Цим вона і пояснює причину підпису протоколу, не звертаючи уваги на прізвища людей, бо усі думки в неї були пов’язані з двома голодними дітьми, які не знають  де їх мама.  Батька вдома немає. Він поїхав на заробітки із старшим сином.
Із іншими «піджаками» розмова була ще коротша. Сказали: «Збирайтесь на допит.   Поїдемо в Берегово. Повісток не надали». «Піджаки»  були щиро здивовані і не розуміли, що відбувається. Адже Олег П. ще в кінці січня 2017 року запевнив їх, що усі проблемні питання, пов’язані із затриманням бусика з товаром 27 січня 2017 року, він закрив і повідомив, що проблем у них не буде.
Але це не все. Як з’ясувалося, без присутності батьків, педагога тощо допитувалися неповнолітні «діти-піджаки». Наймолодший 2001 року народження Вербиаш Алам, учень Берегівської школи № 3. Але про ці вимоги законодавства слідчому, мабуть, не відомо.
В протоколі допиту громадянки Капустей Жужани  Іванівни, який проводив слідчий Кемінь В.В. зазначено, що він  проводився в присутності перекладача Катерини Комуні. В протоколі стоїть її підпис, який зроблений іншою  авторучкою. Але Моніка Дем’ян стверджує, що ніякого перекладача в приміщенні не було і що вона сама  усім свідкам зачитувала протоколи.
Як бачите, шановні читачі, це не просто дрібні порушення  та зловживання владою, це по суті є злочин не тільки проти конституційних прав і свобод громадян, а і проти держави. Адже своїми діями начальник Закарпатського ДСБЕЗ А.Іванків та його безхребетні «шістки» підірвали авторитет держави в очах громадян. Але про це трохи нижче. 
Редакції газети вдалося встановити справжнього власника товару,  затриманого на пункті пропуску «Лужанка» 27 січня 2017 року.
Підтвердилося, що його дійсно звати Олегом, але зрозуміло, що не Новачуком. Цей крутелик, і це не дивує, працює на дуже крутого дядю, майже торговельного магната. Тому всі проблеми із правоохоронцями він, чи його «дах», на який він працює, в січневій історії із «піджаками» та погрозами «стражам» порядку він швидко закрив.
Але при цьому незрозуміло, на що розраховувало керівництво Закарпатського ДСБЕЗ, коли фальшувало матеріали, направляючи їх на отримання санкцій до Ужгородського міськрайонного суду. Мабуть, на звичайний страх Олега Новачука та його дружини Лесі. Сподівалися, що підприємці побояться санкцій, обшуків вдома і щось запропонують, тим паче їм не раз пропонувалося лягти під «дах» і щомісячно платити мзду. Але не на тих нарвалися.  Про це та інше в наступному матеріалі.

Далі буде.

Михайло Темнов,
голова ЗОО ВГО «Правозахист».