Чомусь люблю я осінь пізню,
Чужі слова,крилату пісню.
Бо в них краса-душа естета.
Яке ж воно,життя поета?
Яке ж воно? Чарівне,фантастичне,
А може,ті слова-то щось незвичне,
А може,у рядках його віршів
Я знайду і майбутнє своїх днів?
Хто зна,як буде,як усе було,
Схилилося його сумне чоло
І на папері порухом руки
Він написав містичні ті рядки,
Що не мені судились,може не тобі,
Та хтось знайде розраду у журбі,
В чужих словах знайде крилату пісню
І ту красу життя, і осінь пізню.