оригинал:
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах замерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?! -
такі вже рідні і такі чужі.
Ця казка днів - вона була недовгою.
Цей світлий сон - пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! -
воно лишилось на усе життя.
Перевод Владимира Михайлова
Мучительно я Вами отболела.
И это было всё, как бред, как сон.
Любовь подкралась тихо, как Далила,
а разум спал, доверчивый Самсон.
Ну а теперь пора прощаться. Будни.
На белых окнах смёрзлись витражи.
И как мы будем, как теперь мы будем?! -
Родные и настолько же чужи...
Та сказка дней - она была короткой.
И светлый сон - обратно не маню.
Сиянье тихое над долей кроткой,
оно со мной осталось на корню.