Інсульт помітно відступав:
З’явилась жвавість, чиста мова,
Рухливість у обох руках,
Життєво кращі стали ноги.
Зранку поїла й похлинулась,
В трахею їжа їй попала,
Все тіло кашлем струсонуло
І серце битись перестало…
Клінічна смерть. Душа безсмертна
Не кинула ще тлінне тіло,
А по трубі вже мчиться безвість,
Яку втримати тут не сила.
Серце мовчить, немає пульсу,
Мізки до космосу злітають,
А лікарі шукають шанси,
Знання і вміння закликають.
Удар, укол, масаж жаданий
У тілі душу замикають,
Клінічна смерть - ще не останнє
І знов її в життя вертають!
Та стан середній став важким,
Пішла динаміка від’ємна.
А було стільки вже надій,
Та стало все хитке й непевне.
Чому так давляться старі,
Невже того, що хочуть жити,
Й ще щоб ходити по землі
Повинні часом їсти й пити?!
25.03. 2017р., Київ