2. Из истории родной страны
(1987 г. – 1996 г.)
Зібралися пани, відпочивають,
Артистів - танцюристів запросили,
У Ботанічному саду музики грають,
А нам дивитися на те немає сили.
Он пан Махмудов на аукціоні
Купує капелюха за мільйони,
Кругом ставка їх дами роблять моціони,
Надію мають, що віночок не потоне.
Для кого цей спектакль, скажіте, люде?
Придурюються, грають в благодійність,
Нараз подумайте, що далі з нами буде?
Де демократія, а де проклята дійсність?
Аристократи у саду панують,
А ми тепер ким стали всі? - Плебеї?!
Бо зараз мало хто живе, усі бідують!
це ж їм потрібно, щоб були пани й лакеї!
Невже ж отак підставимо їм шию,
Щоб було легше нам ярмо вдягати?
Чи знов війну розпочинать, хай Боже криє!
Чи, як при Сталіні, сідати всім за грати?
Нема у світі нашому пророків,
I не призначив Бог нам Моісея,
Та й революція не надала уроків.
Поводять всі себе, неначе фарисеї.
То ж люди добрі, думать краще треба,
Як із халепи вискочити разом,
Допоки рідні ще земля та небо,
Та якнайшвидше знищить нам оту заразу!