Болить душа роздуми

Светлана Камышная
Чому болить душа? – Бо кровоточить…
Відірваний шматок завжди болить.
Болить і вдень, і навіть серед ночі.
І лише час спроможен це зцілить.

Чому болить душа?.. І що то за субстанція?
Кожному з нас знайомі такі відчуття, коли стає в грудях тісно, аж пече, і цей біль стихає лише з часом. Нещодавно я втратила свого хатнього улюбленця, який прожив у нашій родині 17 років. Це був кіт, дивовижна за своєю природою тваринка. За досить тривалий час він став часткою нашої родини. Його всі сприймали як рівного члена сім’ї. Наші друзі дивувалися його природній інтелегентності, розуму та доброті. Він був улюбленцем і привертав до себе увагу. Але це лише передмова…
Коли ми відпускаємо у вічність тих, кого любимо (чи то людина, чи тварина, чи пташка, чи навіть ховрашок), — хворіємо душею. Нам боляче від втрати того, хто займав у нашому серці немало місця. У грудях відчуваємо біль. Ми звикли казати, що там болить душа. Насправді так воно і є, душу мають усі живі істоти, бо вони Божі створіння, які мають енергію любові від Самого Творця. У цієї енергії є особливість єднання. Кожна жива істота, яка дарує любов, також притягує її. І це — симбіоз єднання, який збільшує  особливі почуття. Ми бачили і знаємо багато прикладів такого дивовижного єднання між живими істотами. Це можуть бути кіт із собакою, півень чи гуска з котом, собака з козою, найдивовижніші поєднання у взаємному почутті симпатії та любові.
 …Коли пішов з життя наш улюбленець, я дуже плакала і страждала. У мене пекло в грудях від усвідомлення його відсутності. Чогось перестало вистачати, з’явилось відчуття порожнечі. Мені було соромно зізнатися людям, що я страждаю, бо не стало мого кота. Хтось міг засудити і сказати, що це неправильно, не по-християнськи, бо можна страждати тільки за людьми. Тому зізнатися у своїх стражданнях я могла тільки тим, хто міг розділити і зрозуміти мої почуття. Взагалі люди, які не люблять тварин чи інших живих істот, мають дуже малий запас енергії любові. Так трапилось, що їхня природа чимось завинила перед Богом. Унаслідок цього таким людям (до речі, як і іншим живим істотам) властиві прояви жорстокості, що виливаються в зло, садизм та інші негативні риси.
Чому ж болить душа? Розмірковуючи, я знайшла відповідь завдяки розмові зі своїми учнями. Коли вони побачили мене в пригніченому стані, то зрозуміли: щось трапилось. Після запитання, чому засмучена, я розповіла їм про свій біль, адже знала, що діти не засудять, вони швидше зрозуміють, їхні душі чисті й співчутливі. Вони відкриті у своїх почуттях. Я сказала тоді, що в мене болить душа. Поділившись власною бідою, несподівано почула пояснення дівчинки із сьомого класу. Вона відповіла мені дуже просто й влучно: «Коли відривається шматок тіла, воно болить і кровоточить, а коли ми втрачаємо своїх близьких чи улюбленців, відриваємо частку власної душі і вона також болить». Хіба можна краще пояснити цей факт? Я була вражена, що в юної особи така мудра душа. Семикласниця мені розповіла, що нещодавно втратила свою улюбленицю-кішку, довго плакала і страждала, як і її мати. І ця дитина, маючи досвід, легко пояснила, що відбувається з нами, коли ми втрачаємо тих, кого любимо.
Не болить душа, коли немає в ній любові, бо така душа енергетично бідна, не спроможна обмінюватися почуттями. А душі, збагачені енергією любові, дарують її всім, отримуючи в обмін ще більше. Так відбувається єднання душ живих істот. Енергія любові — це особлива субстанція, яка дарує радість і щастя будь-кому. Та коли ми втрачаємо тих, кого любимо, відривається шматок нашої душі  й відлітає разом з ними у вічність. Після цього залишається жива рана, яка болить і кровоточить. Це болить наша душа. Минає час, і рана, як і на тілі, заживає, затягується, а можливо, заповнюється новою енергією любові іншої істоти. Після болю лишається лише світла пам’ять. Та коли ми зосередимося й почнемо згадувати деталі дивовижного спілкування з улюбленцями, яких втратили, знову стає боляче, наче ми роздряпали рану, й вона знову починає боліти і кровоточити, а ми плачемо...
Душа — дивовижна річ! У ній стільки потаємних місць, які ми маємо збагнути, щоб усвідомити деякі властивості нашої природи.