Юлія йшла додому вечірнім містом. Йшла, як завжди, через парк, повз музичний фонтан і пам'ятник Ромео і Джульєтті. Закохані стояли один новпроти одного одного і простягали руки намагаючись дотягнутись до коханих рук. Скільки ніжності, ласки і кохання у їхньому русі! Але їм ніколи не торкнутись одне одного. Вона, мабуть, теж ніколи не наважиться сказати ЙОМУ про своє кохання. Він вчиться у її ВУЗі. На рік старший за неї. І бачить його Юля лише на фізкультурі та в бібліотеці. Що вона тільки не робить, щоб привернути його увагу та все надаремне. Він її не помічає.
Дівчина присіла на лавку поруч з пам'ятником і засумувала.
***
Роман закохався у НЕЇ з першого погляду. Випадково побачив і закохався.У той вечір він почув ніжну мелодію, що лунала з пустого залу і підійшов подивитись хто там. А там була вона! Танцювала. Сама для себе. Неначе казкова фея з казкової країни. Така тендітна і гарна. Ось уже тиждень він ходить за нею, але так і не зважився підійти.
***
Юлія знову подивилась на кам'яних закоханих. подейкують, що якщо дівчина стане біля Джульєтти, а хлопець біля Ромео, і якщо вони зможуть взятись за руки, то їхнє кохання буде вічним. Звичайно це лише міська легенда, але як хочеться у неї повірити!
Дівчина роззирнулась довкола: поодинокі парочки гуляли парком. Ніхто на неї уваги не звертав. Ніхто нічого не помітить, а вона лише на хвилинку... Юлія підійшла до пам'ятника і стала поруч з Джульєттою. Закрила очі і простягнула руки до Ромео...
***
Роман спостерігав за дівчиною. Що це вона надумала? Невже вірить у цю легенду? Схоже вірить. То може нехай легенда оживе?
Швидко і тихо він підійшов до пам'ятника. став поруч з Ромео і прийняв її маленькі ручки у свої долоні.
***
Юлія здивовано відкрила очі. Навпроти стояв ВІН! Дивився на неї і посміхався:
- Чи дозволить Джульєтта провести себе додому? - вклонився Роман.
- Так, звичайно, Ромео. Я буду рада Вашому товариству, - усміхнулась у відповідь дівчина і присіла у реверансі.
Юлія подумала, що завжди буде вірити в легенди.
АДЖЕ ВІН ПОРУЧ!!