Мамо, я в тебе погана дитина.
Прости мене, мамо, за те
Що я не від світу цього.
Любовну петлю мені одягають
й нагайкою б'ють,
заганяючи в шкіру кнути.
Прости мене, мамо, я знаю -
втрачаю до радості хист.
Та я сподіваюсь одначе,
Що щастя й для нас зазвучить.
В'яжіть мені руки, кати
Вибору в мене нема,
До сумки моєї підкинули,
Пристрасного щура.
Мамо, мене убивають не люди.
Топчуть спокійний мій світ.
Під аркою маю сказати
Втілення всіх ваших мрій.
А що, як отямлюся в тридцять?
Від болю у грудях, він мій?
Страждають немічні люди,
від думок в голові, що як рій.