Мисс Дремучий Лес, на укр. языке

   
    
     В Дрімучий Ліс прийшла запізніла весна, принесла нарешті оновлення життя. Свіжим вітром перемін подуло у кожну оселю: барлогу чи гніздо, дупло і нору. В одній з таких нор орендувала куток пара молодят. Він – Дикий Кролик, вона – Зайчиха. Це по норові книзі. Але у хвилини інтимних любощів вони називали одне одного – «Кролик», «Зая».
     Одного чудового ранку, зразу  після любощів, Кролик, розвалившись у крісельці, сьорбав  кавовий напій з жолудів із цикорієм.  Зая принесла свіжу пошту. Поцьомавши Заю, Кролик розгорнув весняний номер «Лісової газети».
     - Ого,- прогудів у чашку, прикипівши поглядом до сторінки.
     І тут же обпік собі верхню ліву губу.
     - А що там, сіренький, пишуть? – писнула сіренька, вмощуючи свій волохатий задок на волохаті і кривенькі кроликові колінця.
     Кролик, продовжуючи шкварчать, тицьнув п’ятірнею у розворот, а сам скосив одне око знову в газету, а друге на кохану. Кохана – одне туди ж, друге – на коханого.
     Стаття розповідала про жіночі конкурси краси, що проводяться в інших лісах, не таких дрімучих. Раптом двоє очей, що дірявили газету, поповзли на сіренькі лобики, а за ними й інших двоє, що дірявили одне одного…
     «Хоч Ліс наш і дрімучий, - писав автор, Михайло Ведмедович, а й ми не гірші від інших! Отож, ознаменуємо весну конкурсом краси, виберемо найчарівнішу і найпривабливішу – «Міс Дрімучий Ліс».
     … Довкола галявини натовп глядачів. У центрі – Зайчиха! Михайло Ведмедович власноручно, тобто, власнолапно вішає їй на вуха корону «міс», а сам Вовк дарує морквяно-капустяний букет. Щурі не встигають підносити візитні картки та любовні записки зі звабливими пропозиціями впливових кавалерів…
     Щоб сконцентрувати увагу лише на приємному мареві, Зайчиха заплющила очі. Уява Кролика працювала в іншому напрямі, але він теж заплющив. У суто чоловічих фантазіях.
     - Піду! – голосно оголосила Зая, і розбила на друзки не зовсім джентльменську, але дуже чоловічу кроликову фантазію.
     - Ти, що? – замахав на неї верхніми лапами Дикий Кролик.
     - Ти чого такий дикий?! – витріщила Зая прекрасні червоні очі.
     - Не хочу, щоб тебе сторонні розглядали…
     - Хіба я жаба? Чи крокодил? Чого це ти соромишся?!
     - Зовсім ні! Та ти ж для мене і без конкурсу найкраща!!! – палко вигукнув Кролик.
     - То тільки для тебе?!! – роззявила чарівного ротика, і замолотила верхніми лапами по столу, а нижніми під столом.
     Кролик уперто мовчав. Переконавшись у неефективності агресивної тактики, Зайчиха вдалася до суто жіночої – почала рюмсати.
     - Добре, Заю, суши  сопельки, - змилостивився Кролик.
     На тому і поцілувалися. Вухата підняла вуха, зате  вухатий опустив: «Ясно, що Зая переможе, - думав Кролик, - стільки кавалерів-спокусників знайдеться! З власними, а не орендованими норами! Закопилить тоді Зая усі свої губки і дасть відставку!»
     Зайчиха ж, забувши про все, закрутилася, як Білка у перед конкурсному марафоні.  Перукар, косметолог, дієтолог, масажист, кравець, стиліст, візажист… Уроки пластики, гімнастики, хореографії, сеанси аутотренінга у психолога, дикції у логопеда.
     Сіру конкурсантку штукатурили, шпаклювали,  розплітали, заплітали, вчили «по-людськи» ходити і говорити.
     Останнє найбільше дивувало Кролика.: «Вчать говорити Заю!? Та в неї такий ротик! Ніколи не змовчить…»
     Заю це не дивувало – дратувало, і невідомо, чи надовго б її вистачило, аби не настав судний день.
     На Центральній галявині стільки краль зібралося, що активним мужчинам за жодною «упасти» ніде! А вже наряди – що не Коза – то в золоті! На відповідній висоті і та половина звірства, завдяки якій інша вважається  прекрасною! Пристрибала і парочка сіреньких. Він – претенденток подивитися, вона – себе показати, теж розмальована в пух, і прах!
     У центрі Цетральної галявини величезний трухлявий пеньок, пристосований під судейський стіл. За столом не менш трухляве, але дуже авторитетне у цих краях журі: Сова, Глухар, Вовк, Кабан і Ведмідь (голова).
     Головуючий, проревівши привітання, звелів учасницям тягти жеребки. Зайчисі дістався шостий номер, її найсильнішій суперниці, Лисиці, дев’ятий.
     Музиканти на бубнах трахнули зарубіжний мотив і перша учасниця, Чапля, подибала на подіум.
     До конкурсної програми входили: танок, пісня, сукня, зачіска, імпровізація.
     Не встигла Чапля задерти своє перше «па», як Зайчиха з ненавистю засичала:
     - Дивись, які ноги!
     - Довгі,- замріяно відповів Кролик, який саме туди і дивився.
     - Шпиці, а не ноги!
     - Не заважай…- спробував дурненький Кролик закупорити Заїн фонтан недоречних коментарів.
Зайчиха, запідозривши, що її майже законний Кролик симпатизує довготелесій Чаплі, чи ще якійсь курці, вдалася до запобіжних заходів – почала  коментувати йому усе, що бачила, і те, чого не бачила, але здогадувалася, що Кролик бачить, теж коментувала.
     - Ні. Таки треба бути Бараном, аби закохатися у Вівцю! – відреагувала на вихід наступної претендентки, - завивка давно не в моді! Ні, це не жінка, а справжнісінький кактус, - кивнула на Їжачиху, - отака вже як попестить! Господи, і з такими Жабами я мушу змагатися!!!
Тим часом, п’ята конкурсантка, Жаба, звільнила місце для наступної учасниці.
Кролик, полюбовно стусонувши під порібрину свою прекрасну половину, благословив її повітряним поцілунком. Половина, без задніх ніг, граційно пострибала на подіум.
     Зайчиха, із заплетеними у русу косу вухами, виглядала дівчиною хоч куди! А хоч у глянець! Сприяв цьому і наряд – капелюшок і сукня. Щоправда, важко визначити, що саме подобалося публіці більше – сукня, чи відсутність її в деяких місцях. Якщо вирізи там і тут були не дуже, то  отам … виріз сягав аж отуди! І трохи далі!
     Під бородатий мотив красуня почала свої вихиляси. Доки викаблучувалася за сценарієм, на галявині ще були ознаки порядку, коли ж перейшла до імпровізації – чоловіки з гілок і пеньків попадали. Бо тепер Зая крутила не тим, що передбачено програмою, а тим, що передбачено природою.
     - Ох і Зая, - стогнали  мужчини в партері, і на галерці…
Лисиця жерла Зайчиху вовчим поглядом. Зате Вовк лисячим. Лис, як і більшість хижаків-мужчин, голодним.
     Підбадьорена Зайчиха ще й на вуха стала, звісна річ, на свої.
     Дикий Кролик, перехоплюючи потоки компліментів, нашорошив вуха, вперше з того часу, як опустив… «Може, й Кролик стане королевичем» ,- розкотив трійчасту губу.
     Лисиця, дочекавшись своєї черги, не стала метати перла перед рядовими глядачами, а сконцентрувала усі сили своєї слабкості для вирішального удару по «вирішуючій» еліті. 
     Але при підрахунку голосів з’ясувалося, що до фіналу вийшли дві пари: Лисиця-Зайчиха, Їжачиха-Жаба. Зведені докупи суперниці і без конкурсу пожерли б перші других, а тепер, коли пристрасті досягли апогею, мали стояти поруч, і, ковтаючи слину та облизуючи піну, чарівно усміхатися.
     Кабан, як член журі, що однаково нейтрально ставиться до усіх чотирьох претенденток на корону, взяв ініціативу у свої ратиці:
     - Найкращою визнаємо ту учасницю, яка найпершою і найбільше знайде жолудів і принесе сюди!
     Претендентки кинулися на всі чотири сторони. Знайшли всі, але Їжачиха, качаючись, не могла наштрикнути бодай одного. Лисиця, роззявляючи пащу на другого, губила першого. Зайчиха і найменшого не могла взяти до ротика. Першою прибула Жаба.
     - Ква-а-а! – роззявила ротяку і насипала цілу купу.
Жабу тут же оголосили «міс».  І хоча не всім вона подобалася в естетичному плані, зате в етичному у багатьох викликала симпатії. Адже, змінивши хід, здавалося б, відомого сюжету, засвідчила неупередженість суддівства.
     Лиси, перегризшись від такого фіналу, розлучилися, як то кажуть, не відходячи від каси. Правда, вони до неї і не підходили.
     Грошовий приз отримала Жаба.
     Заяча ж пара навпаки – поскакали світ за очі. Зайчиха за сльозами не бачила дороги, але некоректні корективи Кролика краще будь-якого маяка вказували їй координати непотрібного їй напрямку. Так бідолашна, натираючи кулаками і без того червоні очі, опинилася на краю Дрімучого Лісу. Можна сказати, на узбіччі життя. В усякому разі, красивого життя.  Тут Кролик, давши волю своїм почуттям, «розплів»  Зайчиху по всіх правилах.
     - Невже ти через це розлюбиш мене? – ридала Зайчиха, прикладаючи кінчики вух до куточків очей.
     - О, пліз, міс, я ж попереджав – «не лізь»! Так у тебе, шерепо – Дрімучий Ліс, вуха були нарозвіс. Схопила приз – мені сюрприз, осоромила на весь ліс! Поводила таки за ніс! Досить, «міс». Іще раз «пліз». Тепер гуд бай, сама бувай! Не поминай, хоча б потай! І не шукай! І не питай!
     Подарувавши на прощанні ліричного сонета такого змісту, вухатий накивав п’ятами. «наступну наречену перш, ніж тягти в нору, потягну на конкурс» - вирішив гордий Кролик. Але не вийшло. По-перше, наступна пасія почала втрачати фігуру, і на цих підставах потягла Кролика до ЗАГСу. Так Кролик одружився на Лисиці. А Зайчиха з аналогічних причин вийшла заміж за Лиса. Першої ж шлюбної ночі Лис так приголубив свою прекрасну половину, що на сніданок лишилася менш прекрасна половина.
     У другій сім’ї відбулося щось аналогічне.
     До наступної весни в Дрімучому Лісі запанували мир і злагода.
     І подружня вірність.


Вперше опубліковано 1989 р., газета "Молодь Черкащини".
Впервые опубликовано в 1989 г., газета "Молодь Черкащини".


P.S. Перевод для русскоязычных читателей готовится!!!!!
Следите за страничкой!