С царями ответственность - прежде всего!
Всё нужно делать особенно чётко, досконально и аккуратно. И в обстановке строгой секретности. Потому что иначе ведь могут как бы и казнить!
В морозный день я приехал на скоропомощной вызов в один из театров перед началом спектакля.
Мы прошли через служебный вход к сцене, где на троне среди ковров сидел мужик, которого я сначала принял за Деда Мороза без мешка подарков...
А оказался - "царь-батюшка" всея Руси Иван Грозный. Упакован он был в баснословно дорогую мантию из золотой парчи.
В одной руке скипетр, в другой держава. Всё по уму и по масти...
А сам "самодержец" себе места не находил. И крутится, и крутится на троне, периодически по-современному матерясь. Временами даже подпрыгивает, шапку соболиную с драгоценными каменьями на пол роняет. Лицо зеленовато-жёлтое, скучное. И рвёт "царя", и пот градом льёт. А рядом с ним стражники-опричники с большими бердышами, готовые голову буйную отрубить любому холопу.
- Что беспокоит, ваше величество? - спросил я великого князя, первого российского "царя".
- Ох, как же херово мне, лекарь!.. Живот и поясница невъебенно дико болят!..
И блевать зело тянет!..
Выяснилось, что у "царя" накануне была пивная нагрузка с солёной рыбкой и корейской морковкой.
Это и спровоцировало почечную колику.
Я сориентировался, уколол в венку "царя". А когда посмотрел на цвет его кровавой мочи, то принял решение везти его в урологический стационар.
Так я оставил державу без царя, а публику на длительное время без спектакля.
Но я ощущал себя гордым революционером, устраняющим тиранию и монархию...
Судьба страны всё же от доминирующих докторов зависит на сто процентов!
Лікування царя
(Переклад автора С.Б.Александров-Снігур)
З царями відповідальність - перш за все!
Все потрібно робити особливо чітко, точно і акуратно. І в обстановці суворої секретності. Тому що інакше можуть як би і стратити!
В морозний день я приїхав на скоропомощной виклик в один з театрів перед початком вистави.
Ми пройшли через службовий вхід до сцени, де на троні серед килимів сидів мужик, якого я спочатку прийняв за Діда Мороза без мішка подарунків...
А виявився - "цар-батюшка" всієї Русі Іван Грозний. Упакований він був нечувано дорогу мантію із золотої парчі.
В одній руці скіпетр, в іншій держава. Все по розуму і по масті...
А сам "самодержець" собі місця не знаходив. І крутиться, крутиться на троні, періодично по-сучасному матюкаючись. Часом навіть підстрибує, соболину шапку з дорогоцінними каміннями на підлогу упускає. Обличчя зеленувато-жовте, нудне.
І рве "царя", і піт градом ллє. А поруч з ним стражники-опричники з великими бердишами, готові буйну голову відрубати будь холопу.
- Що турбує, ваша величність? - запитав я великого князя, першого російського "царя".
- Ох, як же мені херово, лікар!.. Живіт і поперек невъебенно дико болять!..
І блювати зело тягне!..
З'ясувалося, що у "царя" напередодні була пивна навантаження з солоною рибкою і корейською морквою.
Це і спровокувало ниркову кольку.
Я зорієнтувався, вколов у вінку "царя". А коли подивився на колір його кривавої сечі, то прийняв рішення везти його в урологічний стаціонар.
Так я залишив державу без царя, а публіку на тривалий час без вистави.
Але я відчував себе гордим революціонером, усуває тиранію і монархію...
Доля країни все ж від домінуючих докторів залежить на сто відсотків!