КРИМІНАЛЬНА СПРАВА ВІД «СЕМІНАРИСТІВ»,
Або поліцейські фальсифікації по-Тячівськи
Тячівщина завжди різнилася від інших районів області за рівнем корупції. Тут вона завжди була в лідерах. Майже заповідник. Як про нього кажуть в районі: край не ляканих даішників, прокурорів та ментів, які вільно пасуться хто на асфальті, хто на контрабанді цигарок та самопальної горілки, а хто на фальшуванні кримінальних справ на потрібних людей. Тому історія, із якою звернувся до редакції газети «Правозахист» потерпілий правоохоронець, нас, відверто кажучи, шокувала. Після поверхневого огляду матеріалів стало все зрозуміло. Адже нам не вперше доводиться стикатися із діями слідчих органів, які, виконуючи вказівку із гори, намагаються врятувати «честь мундиру» або потрібну людину, яка пов’язла в контрабандних схемах все тих же правоохоронців… І це при тому, що з вини свого колеги, який грубо порушив правила безпеки при огляді зброї, постраждав оперативний працівник, а також цивільна особа. Але під час виконання вказівки вони підходять до цього процесу настільки нехлюйськи, що диву даєшся, як можна проколюватись на елементарних речах. Що це: повна поліцейсько-прокурорсько-слідча бездарність та деградація? Чи це загальна тенденція? В цьому я і намагався розібратись, розпочавши журналістське розстеження.
ПОСТРІЛ УНОЧІ
Офіційно події в цій історії почали розгортатися в ніч на 1 серпня 2016 року, коли в чергову частину Тячівського ВП надійшов рапорт т. в. о. начальника Тячівського ВП ГУНП капітана поліції Негря В.М. про те, що 31.07. 2016 року о 22 годині 52 хвилини до них через оператора служби 102 звернулася мешканка села Солотвино громадянка Попович Мар’яна Вікторівна та повідомила, що 31 червня 2016 року в період із 9.00 по 23.30 години невідома особа проникла до будинку за місцем її проживання, звідки вкрала гроші та цінні речі. А саме: 9400 доларів, 9500 євро, декілька тисяч румунських лей, угорських форинтів, гривень, золоті та срібні вироби.
В село Солотвино до пограбованої було скеровано слідчу оперативну групу. В ході огляду місця події чоловік заявниці Попович Василь Іванович, якого на час огляду не було на місці, приїхав додому, гладкоцівкову рушницю ІЖ-17 залишив на подвір’ї перед вхідними дверима свого будинку. Оперуповноважений ВКП Тячівського ВП майор міліції Микулянич Євген Іванович вирішив подивитися чи дана рушниця не є зарядженою, і в процесі її заламування спричинив постріл, від якого оперативний повноважений цього ж підрозділу лейтенант міліції Мацола Р.М. та власниця будинку Попович М.В., які перебували в будинку, через відчинені двері отримали вогнепальне поранення.
Потерпілих було доставлено в Тячівську районну лікарню для надання медичної допомоги. Потерпіла Попович М.В. з діагнозом вогнепальне поранення правої руки та правого боку живота після надання медичної допомоги відпущена додому.
Потерпілого Мацолу Р.М. з діагнозом вогнепальне поранення правої сторони обличчя, ушкодження правого ока, госпіталізовано до Ужгородської ОКЛ.
Микулянич Є.І. при з’ясуванні обставин події не зміг пояснити, яким чином відбувся постріл рушниці, оскільки він спускового гачка навіть не торкався…
У ході проведення огляду місця події рушницю ІЖ-17 та патронташ з 11 патронами власником добровільно видано для проведення досудового слідства та судового розгляду.
Цей ментовський лепет може сприйняти хіба що тільки зацікавлене слідство, адже потрібно рятувати «честь мундиру», вірніше, потрібну людину. Зрозуміло, не за ініціативи слідчого, а за вказівкою із гори. Бог суддя вам, панове! Але мене беруть дуже великі сумніви, що ваша слідча «ламбада» утримається під час розгляду кримінального провадження у Тячівському суді.
Щоб було зрозуміло на чому ґрунтується моє переконання, я наведу тільки один приклад за результатами мого поверхневого аналізу матеріалів справи, який я на даному етапі можу навести. В ньому як про дії поліціантів, так і їхнього місцевого керівництва, доблесного слідчого, який спалахнув «зіркою» бездаря тільки в одній характеристиці на обвинуваченого. Розповім саме чому офіцер Микулянич Є.І. не зміг пояснити причини пострілу мисливської рушниці, в якій він не натискав на спусковий гачок.
«СЕМІНАРИСТИ», ЯКІ НЕ ВІДБУЛИСЯ…
Ознайомившись із отриманими матеріалами по цій справі, я переконався в народній мудрості стосовно працівників нової поліції, адже історії та анекдоти про них просто так, на голому місці, не народжуються.
Для того, щоб вам було краще порозуміти стан справ в наших правоохоронних органах та, зокрема, Тячівський поліції, я доведу до вас коротенький анекдот.
Їдуть на «бобику» менти.
– Миколо, я б баранини з’їв, – каже дільничний.
– Та й я б від шашличку не відмовився.
Згодом бачать стадо баранів за огорожею без пастуха. Викраденого барана помістили у багажне відділення для затриманих та поїхали далі.
За декілька кілометрів бачать – йде місцевий батюшка. Вони його підібрали та їдуть далі. Через деякий час із багажного відділення забекав баран.
– Куди барана везете? – поцікавився священик.
– В семінарію поступати! – пофіглював працівник поліції.
Батюшка на це:
– А якщо не поступить, то що, до вас піде?
А тепер про те, чому я його вам розповів.
До матеріалів кримінального провадження долучено декілька характеристик на підозрюваного Микулянича Є.І. Одна надана сільською радою села Грушево Тячівського району, а інша за підписом начальника Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області полковника поліції п. В.С. Майданика датована 19 грудня 2016 року. Після ознайомлення із нею у мене склалося враження, що наша національна поліція потребує негайної додаткової реформи, бо їй неминуче загрожує «баранизація». Моя пропозиція полягає в тому, що потрібно все звести до системи трьох. Три дільничних. Три слідчих. Три оперативних працівники. Три начальники на один підрозділ. Щоб один міг досконало читати. Другий – писати. А третій добре чути. При такому організаційному підході не буде такого ляпу, якого допустив пан В.С. Майданик. Але відійдемо від теорії реорганізації і перейдемо до наших «семінаристів», що не відбулися. Цитую службову характеристику, надану слідству на п. Микулянича Є.І.:
«Майор поліції Микулянич Євген Іванович службу в органах внутрішніх справ України розпочав у квітні 2004 року на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області. З листопада 2015 року по даний час перебуває на посаді оперуповноваженого ВКП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області.
За час перебування в органах внутрішніх справ України та на службі в поліції Рущак І.В. характеризується із позитивної сторони, службові обов’язки, що на нього покладені, виконує в повному обсязі. Нормативні документи, що регламентують діяльність служби, знає та правильно застосовує в практичній діяльності. При вирішенні службових питань не рахується з особистим часом. Проявив себе як ввічливий, стриманий та коректний в спілкуванні громадянин. Фізично розвинутий. В стройовому відношенні підтягнутий. Матеріальну частину табельної зброї знає, заходи безпеки засвоїв. Користується заслуженим авторитетом серед населення Тячівського району та особового складу відділу поліції».
Як ви вже встигли помітити, шановні читачі, характеристика складається із двох різних частин, які стосуються двох різних осіб. Перша частина про пана Микулянича Є.І., де мова йде про те, де він проходить, так би мовити, службу.
А друга частина – сама характеристика, до якої пан Микулянич Є.І. не має жодного відношення, адже вона стосується іншого працівника цього правоохоронного органу пана Рущака І.В., який, я думаю, існує реально, адже в протилежному випадку він би не з’явився в цьому, так би мовити, опусі на характеристику поліціанта, який має ознаки документу.
Не важко здогадатися як народився цей перл. Вірогідніше за все, в основу характеристики на пана Микулянича Є.І. лягла характеристика пана Рущака І.В. Тобто було використано, як кажуть в народі, «рибу». В зв’язку із цим виникає дуже багато питань до керівника цього підрозділу, начальника Закарпатської поліції та слідчого прокуратури пана Рака В.С. Але все по порядку.
По-перше, пани Микулянич Є.І. та не відомий мені, але реально існуючий Рущак І.В., не є «клонами» від однієї вівці, тому, відповідно, не можуть мати однакові характеристики. Тому на пана Микулянича Є.І. у відділі кадрів чи в іншому підрозділі мають написати реальну характеристику, адже характеристика на Рущака І.В. під час суду вже ніяк не прокотить. Так що ловіть першого гола і звикайте, їх ще по цій справі буде дуже багато…
По-друге, після вище сказаного цілком логічно виникає питання, чи вміють читати в Тячівській поліції ті, хто готував цю характеристику, і, зрозуміло, сам начальник, який її підписував. Бо складається враження, що там понабирали тільки одних «семінаристів», які не відбулися.
Не виключаю, що пана начальника цим документом хотіли підставити, показавши, що він однозначно не відповідає займаній посаді. Але в це можна повірити хіба що після дуже великого перепою.
Цілком зрозуміло, що реченням «…Матеріальну частину табельної зброї знає, заходи безпеки засвоїв…», пан фівник хотів зняти із себе відповідальність за подію із грубим порушенням правил безпеки.
До матеріалів кримінальної справи, як доказ, було долучено ксерокопії із журналу реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю. Але як я писав вище, це речення жодним чином не стосується пана Микулянича Є.І., а пана Рущака І.В. Тому у пана начальника Тячівської поліції є ще один шанс надати об’єктивну характеристику на свого підлеглого, який, перевіряючи зброю, не знає в який бік її потрібно повертати під час огляду. Тому і дріб, як стверджує слідство, полетів крізь відкриті двері в будинок. Тому ціна цим записам в журналі нульова. Вона мені відома ще із служби в СБУ, підрозділу більш крутому ніж поліція. Але і там виникали проблеми…
Наприклад, декілька років тому при проведенні стрільб при черговій перевірці деякі працівники не могли навіть влучити в саму мішень, не кажучи вже про молоко та одинички… Причина виявилася банальною – відсутність практичних стрільб.
Тому як працівники знають матеріальну частину табельної зброї, це ще те питання. А якщо говорити про рушницю, то для деяких, хто не є мисливцем, це буде темний ліс, в якому заходи безпеки це щось іноземне, майже із ненормативної лексики… І все тільки тому, що усі інструктажі, навчання та стрільби проводяться роками в підрозділах формально.
Є сподівання, що начальник закарпатських поліціантів пан Стефанишин Р. дасть оцінку цій історії із характеристикою, формальними інструктажами із правилами безпеки тощо та притягне винних до передбаченої законом відповідальності. Адже такою діяльністю, чи то бездіяльністю, вони ганьблять правоохоронний орган, підривають його авторитет. А я це питання візьму на контроль.
І останнє. В контексті вище викладеного виникає багато питань і до слідчого обласної прокуратури пана Рака В.С. Складається таке враження, що і він свого часу не поступив до семінарії, адже інакше таке халатне відношення до своїх обов’язків дуже важко пояснити. До того ж в його діях вбачаються інші ознаки, як недбалого ставлення до своїх службових обов’язків, так і упереджене ставлення до розслідування кримінального провадження, яке йому доручили.
СВІДКИ ТА ЕКСПЕРТИЗИ
Питання свідків дуже цікаве. Ознайомившись із на даними матеріалами, я зрозумів, що маю перед собою суцільну «липу». Із метою не розголошення матеріалів слідства, які ще не пройшли судове дослідження, я утримаюсь від коментарів показів допитаних як працівників поліції в якості свідків, так і потерпілих. Адже там багато чого не збігається, що свідчить про те, що все відбувалося далеко не так, як записано в офіційних протоколах.
В матеріалах справи є експертизи, призначені слідством. Найцікавіша і таємнича судово-балістична. Саме до неї більш за все запитань і претензій. Відверто кажучи, я її сприйняв як чергову «ламбаду». Так само до неї ставиться і потерпілий, який не вірить в те, що рушниця вистрілила сама під час її заламування. Добре що не записали, що стріляла наче кулемет…
Не вірить він в те, що рушниця стара, зношена, не працює як треба запобіжник, адже родина Поповичів із Солотвина заможна, і як стверджують ті, хто бачив зброю господаря, то вона не зношена, а, навпаки, в справному стані. В протилежному випадку В. Попович «випадково» підстрелив би не одну людину при заламуванні рушниці… Адже, за висновком експерта, вона в несправному стані.
Окрім того дріб за збільшеною відстанню, за версією слідства, мав би летіти із рушниці по еліпсовидній траєкторії. Але дріб, на превеликий жаль слідства, так не літає. Тому це питання неминуче виникне в судовому засіданні під час вивчення доказів по справі. Реально ж постріл було зроблено із відстані в чотири метри… і навіть того менше... Є інформація про те, що постріл відбувся в приміщенні. Це питання в так званій експертизі експерт обійшов. Тому і такий цирк із експертизою про рушницю, яка стріляє сама по собі при її заламуванні чи ударі по ній.
Це наштовхує на роздуми про те, що висновок судової балістичної експертизи скоріше за все було сфальшовано на вимогу зацікавлених осіб. А питання, які ставилися слідчим експерту, не дозволяли відтворити саму картину події. Експерт взагалі не досліджував такі питання як відстань від місця пострілу до об’єктів ураження, траєкторії польоту дробу, його розліт тощо. Хіба це не цікаві питання, які дозволяють з’ясувати усі обставини трагедії? Але виходить, що слідству, вірніше зацікавленим особам, це не вигідно, адже на меті виправдання Микулянича Є.І., який скоїв правопорушення не через випадковість, а через грубе порушення правил безпеки при огляді зброї.
Саме із цієї причини потерпілий Руслан Мацола і заявив клопотання про проведення слідчого експерименту в його присутності.
Цей експеримент і зняв би усі питання як із можливістю пострілу, так із по сантиметровим розльотом дробу на не досить великій відстані. Однак слідчий прокуратури Рак В.С. відмовив потерпілому в задоволенні цього клопотання. Як ми бачимо, у нього не лежить серце до експерименту. І з чого б це? Більш детально про це я розповім після допиту експерта у суді.
Стикнувшись із супротивом слідчого обласної прокуратури п. Рака В.С., потерпілий екс-працівник Тячівського ВП ГУНП лейтенант поліції Руслан Мацола, який на сьогодні в наслідок трагічної події 1 серпня 2016 року став інвалідом 3-ї групи, правим оком взагалі не бачить, не вірить, що він взагалі мав бажання об’єктивно та неупереджено з’ясувати це суттєве питання. Адже це ні що інше, як спроба певними зацікавленими особами з правоохоронних органів вплинути на хід слідства у вигідному для себе напрямку. І у нього є на це усі підстави так вважати… Саме з цієї причини він через Ужгородський міськрайонний суд заявив слідчому відвід.
Реакція не забарилася. Бачачи, що події розгортаються за небажаним для слідства сценарієм, слідчий 3 лютого 2017 року швиденько направляє матеріали кримінального провадження для розгляду по суті до Тячівського районного суду. Судове засідання призначено на 13 березня 2017 року.
Як на мене, він зробив досить поспішне та не обдумане рішення, яке буде мати наслідки. В тому числі і дисциплінарного характеру, але про це в інших публікаціях.
Але повернемося до заявленого відводу.
ЗАЯВА ПРО ВІДВІД
Заяву потерпілого Руслана Мацоли до Ужгородського міськрайонного суду про відвід слідчого цитую із скороченнями:
«В провадженні старшого слідчого СВ відділу прокуратури Закарпатської області Рака В.С. знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке було внесено до ЄРДР… 01 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
«…Як стало мені відомо, то тільки в кінці січня 2017 року було повідомлено про підозру Микуляничу Є.І. (на даний час від посади не відсторонений і надалі продовжує працювати в штаті Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області).
Я, Мацола Р.М., на все життя позбувся свого правого ока завдяки діям «законослухняного поліцейського» Микулянича Є.І.
Виходить так, що можна покалічити людину й продовжувати надалі працювати «законослухняним міліціянтом».
Вельмишановний пан старший слідчий СВ прокуратури Закарпатської області Рак В.С. навіть не ініціює питання щодо відсторонення від посади, не звернувся до суду з відповідним клопотанням про відсторонення Микулянича Є.І. від займаної посади.
Слідчий Рак В.С. навіть не надає відповідь на клопотання мого представника, який звернувся в моїх інтересах до слідчого з клопотанням про проведення слідчого експерименту.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Відтак, вищевказані обставини свідчать про особисту зацікавленість слідчого в результатах кримінального провадження та викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Відповідно до вимог ст. ст. 80, 81 КПК України, заява про відвід подається учасниками кримінального провадження, питання про відвід під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя…
ПРОШУ:
Відвести старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Закарпатської області Рака В.С. від участі у кримінальному провадженні № 42016070000000157 від 01.08.2016 року».
До відому читачів, ст. 154 КПК України про загальні положення відсторонення від посади наголошує:
1. Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину – щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.
Але Микулянича Є.І. не відсторонюють. Відразу ж виникає питання чому? Він що, син крутих батьків? Ні! Займає високу посаду? Ні! Так в чому ж таємниця таких безглуздих дій його керівництва та слідства з метою врятування у будь-який спосіб? Відповідь, як наголошують баби Солотвинського базару, потрібно шукати у тих питаннях, які він вирішує сьогодні в прикордонному районі. Його заміна, на їх думку, загальмує багато процесів. Так це чи ні, я стверджувати не буду. Але, як версія, цілком вірогідна.
ПЕРШИЙ ПОЗОВ
А тим часом інша потерпіла від дій поліціянта Микулянича Є.І. пані Попович М.В. до Тячівського районного суду подала позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (злочину, передбаченого ч. 2. 128 Кримінального кодексу України, скоєного працівником відділу Тячівської поліції Микуляничем Є.І.). Ще один відповідач – управління національної поліції в Закарпатській області. Сума позову, як записано на першій сторінці, – 670 000 гривень, із яких матеріальна шкода становить 350 тисяч гривень, а моральна 310 тисяч гривень.
Із першої сторінки позову починаються перші ж непорозуміння. Якщо скласти суму матеріального та морального позовів, то вийде 660 000 гривень. Куди пропало 10 000 гривень краще спитати у адвоката, який його готував. Не буде дивним, коли з’ясується, що київські адвокати не вміють рахувати.
При цьому, як наголошує прохальна частина, із Микулянича Є.І. позивачка хотіла б стягнути 350 тисяч гривень тільки моральної шкоди. А із управління національної поліції 350 тисяч матеріальної та 310 тисяч моральної шкоди. Якщо усі ці суми скласти, то вийде 1010000 (один мільйон десять тисяч) гривень…
Відверто кажучи, логіка розрахунків мені не зрозуміла. Але це проблеми позивача та його представника, які не продумали цю тему, а вона не є такою простою і не вирішується простим переліком статей законодавства... Суд скорегує усі вимоги. Але питання не в цьому. На моє переконання, при такому підході позивача, він навряд чи отримає навіть тридцяту частину від заявлених вимог. В цій трагічній події я не побачив матеріальних витрат на таку суму. Речення в позовній заяві, що «розрахунки будуть надані пізніше», говорить, що вони якщо і з’являться і будуть правильно оформленні, то це не буде дуже багато. Витрати на лікування, харчування й транспортні витрати. Якщо навіть додати санаторне лікування, то до вказаної суми буде як «до неба рачки». Із врахуванням судової практики, і моральна шкода на таку суму не потягне. Хоча жаль. Кого-кого, а цих «семінаристів», що не відбулися, потрібно карати як грошима, так і різного роду відповідальністю.
Далі буде.
Михайло Темнов,
голова ЗОО ВГО «Правозахист».
P.S. Зазначену скандальну кримінальну справу із перлами поліціянтів та слідчого Рака В.С. взято на контроль. Планується відвідати усі судові засідання, розібратися в причинах звільнення Руслана Мацоли з правоохоронних органів, усіх його страховках та повідомити про інші документальні пригоди «семінаристів», що не відбулися.