Осенi мене...

   

      Осені мене
        Казковим поглядом своїм,
                І розсіються,
                     Образи, наче й не було, .
                            Їх ми просто забудемо.
      Немає сумніву,
        Давно забуті
                Почуття прокинуться,
                      Коли вітри загорнутого
                            Знову квітучої бузком.
      Щастя яке -
       Тобі повсякчас дослухатися,
                І в поцілунку,
                      В екстазі невідомом
                Все на свiти забути.


                ***