Вітер
Чорнії хмари небес
Ковдрою вкрили село.
Місяць за хмарами счез,
Наче зірок й не було.
Вітер, як дикий той звір
Ревом наповнює двір.
Смутком всю душу пройма.
Спокою в серці нема.
Чи по своїй же волі
Так не люблю я вітри…?
В душу мою поневолі
Впало зерно самоти.