Всесвіт в очах
Я всесвіт бачила в очах,
Твої слова на віру брала,
Тому тепер душа в сльозах,
Тому тепер і крила склала...
Як постріл все звучать слова,
Твоє "прощай!" проб'є як куля...
Біда не в тім, що тут тебе нема,
А в тім біда - тебе люблю я!
Навіщо плачуть небеса?
Навіщо я тебе кохала?!
Не вірю більше в чудеса,
Хоча крізь ніч тебе я звала...
Замовкнуть скоро солов'ї,
І день, як літо, увірветься.
Не плачте очі ви мої,
Та серце, як шалене, б'ється...
Ідуть, біжать за днями дні,
Волосся почало сивіти,
Та хочеш знову ти прийти,
Та чи пробачать тебе діти?..
Вiдцвiла моя черешня
Відцвіла моя черешня,
Листя опада...
В'ється вдосвіта доріжка,
Сонечко сіда.
Сад веселий зажурився,
Птаха не літа,
Десь і милий мій подівся,
Осінь лиш віта...
Зажурилось дивне поле,
І згасають дні,
Стеле травами додолу,
Вітер по стерні...
Загубилось моє щастя,
Молоді літа.
Чи заквітне ще черешня,
Чи ще привіта...
Зламаний мiст
Я брела в тенетах ночі,
Я блукала у пітьмі...
Біль заслав мені всі очі-
Не давав мені ідти.
Біль від слів, що нагодились,
Розстелившись крізь туман,
Зорі плакали, молились
Від тих слів, що ти сказав...
Йшла я довго, до світанку,
Скільки літ туди я йшла!
Ти побачив мене зранку
І відмовив ті слова...
Я у відповідь мовчала,
Бо не мала, що сказать,
Хоч і відповідь я знала,
Та не стало серце звать!
Ти іди, куди збирався,
Що аж смерті побажав.
Там живи і там кохайся,
Ти отримав, що жадав!
А мені... мені дорога
Більш не йду я у пітьмі.
Ще залишилось ось трохи-
Міст поламаний пройти...
Панська нiч
Люблю тебе,
Коханий, милий,
Дивись, яка
Чудова ніч!
Вона давно
Розкрила крила,
І нас схова
Ця панська ніч!
Впаду голубкою
До тебе,
Мій сокіл
Сизий, золотий!
Не говори, нехай,
Не треба!..
Весь світ
Хай спить,
І ти лиш мій...
Пробач...
Ти пробач за нездійснені мрії,
За цей цвіт не у нашім саду,
За твої, але марні надії,
І твою невимовну біду...
Ти пробач, я тебе не кохала,
За тобою не плакала вслід,
І тебе у ві сні я не звала,
Не тебе захищала від бід...
Не сумуй - все забудеться скоро,
Все проходить в цім світі колись...
Заспіває й тобі колискову
Друга жінка, а ти помолись!
За те щастя, що плине в долоні,
А примари від себе жени!
Буду жити я й далі в полоні,
Вдячна мріям, які не збулись!